Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Захисники Вітчизни
«Це саме той випадок, коли матеріальні затрати оправдовуються моральними, - зауважує Сергій Сергійович. - Ми мали справу здебільшого з повітряним противником, і нашим основним завданням було завадити ворожому літаку, гелікоптеру чи безпілотнику. Тож психологічні атаки на кшталт есемесок: «Що ж ти віддаєш наказ убивати?», які надходили від супротивника, не мали ніякого підґрунтя. А загалом мені пощастило на команду, яку охарактеризую двома словами: дружна і різноманітна. Пліч-о-пліч впродовж року служили бійці з різних областей України: Дніпропетровщини, Київщини, Львівщини, Житомирщини. Житомирянин, приміром, у мирному житті був відмінним пічником, тож у години затишшя ми інколи «здавали його в оренду» місцевим жителям для облаштування їхніх осель. А виходець із Західної України відзначився дотепністю і майстровитістю. Виготовив спорядження для майданчика у дитсадок, вирізьблював з дерева портрети.
Що ж до побуту, то проживали у корпусах - спочатку на тракторній бригаді, потім на молокозаводі та у приміщенні училища. Часто змінювали місце дислокації: Волноваха, Мар’їнка, Авдіївка, Ясинувате… Де «гаряча точка» - там і ми».
Успішно нести службу бійцям допомагали волонтери. Приміром, благодійники з Полтави забезпечили радіостанціями, чутівські волонтери доправляли ємності з питною водою, бо з цим був дефіцит. Із Західної України надходило настільки багато продуктів харчування, що навіть ділилися з населенням. «Контакт з місцевими у нас був двосторонній, - уточнює С.Чурін. - Вони допомагали ремонтувати техніку, витягували машини, коли ті застрявали в багні. Віруючі побратими ходили на службу у місцеві церкви».
Наразі офіцер повернувся до мирного життя. Йому радіють рідні й друзі, зачекалися і колеги по роботі. Тож продовжуватиме працювати декларантом у відділі збуту на ПАТ «Завод «Лтава». Саме на цьому підприємстві він проходив переддипломну практику під час навчання у Харківському університеті, де здобув спеціальність магістра електромеханіки. Молодого, здібного спеціаліста тоді помітили і запропонували посаду інженера-конструктора. А у скрутні для країни часи він був 13-им з 15-ти працівників, яких мобілізували з цієї установи, а повернувся 14-им.
З новими силами чоловік порине в улюблену справу. А допоможе йому оптимізм та відкрита сонцесяйна посмішка, за яку на Сході побратими дали йому позивний Смайл. З чистим сумлінням ітиме він по життю, бо з честю виконав головний обов’язок захисника Батьківщини. Як він сам висловився: «Зробив усе, що міг, аби сюди не дійшла війна».
Джерело: http://чутове сільські новини |
| Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (06.05.2016)
|
| Переглядів: 870
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS