На початку минулого року, отримавши повістку, з важким серцем, однак з розумінням обов’язку і відповідальності Юрій Михайлович вирушив спочатку до Полтави, згодом - у Гвардійськ, а потім - до Миколаєва на підготовку та навчання.
Ю.Дрозд на власні очі побачив війну і став її частиною у Чапліному. Через постійні інтенсивні обстріли, динамічну тактику супротивника підрозділ Юрія Михайловича постійно «кидали» у різні місця.
Нині постійне місце дислокації знаходиться під Мар’їнкою поблизу Донецька. Воїн розповів, що затишшя, яке тривало доволі довго, бойовики нині постійно порушують. Тиша тривала аж до самих виборів. Тим то і обурені наші бійці, що, як тільки з нашого боку масово почали відводити важку техніку, зі сторони ворога посипались щільні обстріли. «Коли почали відводити важке озброєння, до нас постійно навідувались спостерігачі місії ОБСЄ, - розповів Ю.Дрозд. - Натомість протилежна сторона дуже рідко допускає їх до виконання спостережень і фіксування усіх заходів, яких сторони повинні вжити згідно з Мінськими домовленостями. Та вони взагалі на ті домовленості не надто зважають».
Юрій Михайлович був свідком того, як, порушуючи основні пункти Мінських угод, бойовики наносили удари по позиціях наших воїнів, зокрема, із самохідних артилерійських установок 120-го калібру.
Не оминули військовика зі Скибівки жодні злигодні життя на передовій. Бувало і холодно, і голодно. Часом не вистачало навіть питної води. Нерідко доводилось за свої гроші купувати пальне для генераторів, аби зарядити телефони і мати зв’язок із близькими. «Прикро за таке ставлення влади до захисників народу, - зазначив Юрій Михайлович. - Ситуація поступово хоч і поліпшується, та все ж вистачає різних проблем. Скільки вже говорили про волонтерів, але гадаю, не зайве ще раз подякувати цим людям, які жертовно підтримують армію».
«До речі, терористи дали нам нові прізвиська, - посміхаючись, говорить Юрій Михайлович. - Ми тепер не «укропи». Якось бойовики, серед яких були і кадировці, помітили, що на бойових машинах у нас намальовані хрести. Тож і почали називати нас хрестоносцями».
Однак аналогія меншовартості, як і у випадку з «укропами», не спрацювала. Адже хто такі хрестоносці? У широкому розумінні – воїни, які несуть світло туди, де згасли віра і надія на краще.
Алкоголіки так не можуть говорити... Редактор трішки пофантазував і написав за юрка своїми словами... Мародерство , вбивства, ґвалт на нашій землі, а не "геройство"... Алкаші з калашами взяли на себе функцію держави... Терористи з майдауну перемістилися на Донецьк !!! А такі прості люди як Юрій попали під роздачу за благодать Коломойського та вальцмана. Біда... Людей ввели в оману.
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
