Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
СВОЯ СПРАВА
Зазвичай пік продажу соняшникової олії домашнього виробництва спостерігається наприкінці весни або влітку. Адже саме в цей час достигають на городі та дешевшають на ринках і у магазинах перші овочі для салатів. А значно кориснішою заправкою для салату є саме рослинна олія, а не майонез. Однак значне здорожчання продуктів харчування, зокрема, олії, призвело до того, що люди стали частіше купувати дешевший продукт, вироблений на невеличких приватних олійницях. Він хоч і не максимально очищений від сторонніх домішок, зате зберігає неповторний аромат сонячної квітки.
Однак приватний підприємець, власник олійниці у Черняківці Павло Діденко говорить, що не помітив особливого зростання обсягу продажів останнім часом. Справа у тому, як стверджує Павло Іванович, що його якісний товар купують постійні клієнти, з якими чоловік співпрацює роками.
З розвитком агротехнологій не так просто стало знайти придатне для виробництва олії соняшникове насіння. «Сільгоспвиробники стали використовувати на своїх полях занадто багато агрохімікатів, - переконаний П.Діденко. - Уся ця «хімія» так і залишається в насінні, потрапляє потім і в олію. Крім того, чимало сортів та гібридів, особливо іноземної селекції, не підходять для виробництва домашньої олії. Нині краще використовувати «Ясон» харківської селекції. Дуже складно знайти придатний соняшник, тому я не роблю олію з насіння клієнтів, а лише з того, що виростив сам або стовідсотково впевнений у якості і походженні сировини».
Павло Іванович вже понад сорок років займається виробництвом олії. Свого часу його покійний батько Іван Степанович взявся відновити олійницю при місцевому колгоспі. Вона існувала в Черняківці з тих часів, коли у селі з’явилась електроенергія, однак згодом застаріла і перестала функціонувати. Тож Іван Степанович її відновив. Із наявних деталей і того, що вже збирались здати на металобрухт, вийшло оновлене устаткування для виробництва смаженої олії.
П.Діденко від самого початку допомагав батькові на олійниці, згодом став працювати замість нього. Здобувши спеціальність токаря в одному з училищ Полтави, Павло Іванович деякий час працював на турбомеханічному заводі. А у 1973 році повернувся до рідної Черняківки. Залюблений у фізичну культуру, працював інструктором зі спорту при колгоспі. «Енергії вистачало і на роботу (за рік сам видавав по 50-70 тонн макухи), і на активний відпочинок у спортзалі, полюбляв і гру в шашки», - з ностальгією згадує П.Діденко.
У 2004 році Павло Діденко став приватним підприємцем, отримавши на паї за всіх членів родини стареньку колгоспну олійницю. Агрегати від часу потемніли, мають наліт із залишків олії, і лише робочі поверхні сяють благородним світлом. Продукція П.Діденка відома в усьому районі. Щовівторка він реалізовує її на ринку у Чутовому. Цікаво, що олію у підприємця купують і на гостинці за кордон, як суто український, колоритний продукт.
Життєве кредо П.Діденка - працювати на совість, аби люди пам’ятали про тебе щось хороше. Звісно, переробна галузь як важлива ланка агропромислового комплексу не надто вже й широко представлена на Чутівщині. Адже навіть такі ентузіасти, як Павло Іванович, працюють в основному не задля прибутку. Але той, хто прагне бути впевненим у якості спожитих продуктів, не оминає на ринку ятки підприємця, яка манить пляшками з бурштиновою олією, що дарує стравам божественний аромат сонця, літа, польових трав і благородної праці.
Дар’я ГУСТІЛІНА.
Фото автора.
Джерело: http://Чутове, сільські новини |
| Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (15.01.2016)
|
| Переглядів: 498
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS