Каталог статей

Гордістю господині є гігантська монстера. Колись крихітну рослинку привезла з Одеси донька Раїси Юхимівни, а зараз тринадцятирічна красуня займає половину кімнати. Під її широким листям привільно почуваються гепіаструми з яскравими червоними квітками. Вітальню родини Шаманських прикрашає пальма висотою понад два метри, вирощена, до речі, з насінини. Радує погляд кучерявий плющ, який потрапив у Вільхуватку аж із Сочі. На півдні ця вулична рослина створює затінок від пекучого сонця, а в нас – слугує своєрідною частиною інтер’єру будинку. Починаючи з весни, у квітах потопає усе подвір’я Шаманських. Чаруюча краса від одночасного цвітіння п’ятисот голівок тюльпанів змушує зупинитися чи не кожного перехожого. На зміну їм розпускаються пурпурові канни, розкриваються різнокольорові бутони близько двадцяти лілій, а ще - традиційні українські чорнобривці, мальви та інша краса. Захоплення дружини розділяє чоловік, Йосип Кузьмич, адже йому надзвичайно приємно жити серед такого казкового різнобарв’я. У Раїси Шаманської досить цікава доля. Хоч більшу частину свого життя жінка прожила у Вільхуватці, та не може забути мальовничу Вільницю – свою малу батьківщину. «Дуже люблю людей, які проживають там, - хвилюючись, говорить Раїса Юхимівна. - По телефону постійно підтримую зв’язки зі знайомими. Маю у цьому селі багато кумів, бо ж у мене аж десять хрещеників. З рідних, на жаль, уже нікого не залишилося в тих краях, лише раз у рік навідуюся на їхні могилки». Не байдужа Р.Шаманська до долі земляків, адже свого часу трудилася на благо громади: завідувала молочнотоварною та свинофермою, коморою у колгоспі ім. Калініна, була депутатом районної та сільської рад, членом райкому партії. Наприкінці 60-их три роки очолювала тодішню Флорівську сільську раду. На той час Раїса Юхимівна була наймолодшим очільником громади і єдиною жінкою на цій посаді. «Пригадую, як у район на різні засідання з’їжджалися керівники-чоловіки поважного віку, і я, 28-літня, серед них, - розповідає Р.Шаманська. – Та незважаючи на мою молодість, всі ставилися до мене з повагою, підказували, радили. Одним словом - підтримували». Згодом за сімейними обставинами разом з чоловіком переїхали до Вільхуватки. Двадцять шість років пропрацювала бібліотекарем у Левенцівці. Після виходу на пенсію стало більше часу для улюбленої справи – розведення квітів. А ще Йосип Кузьмич та Раїса Юхимівна відчувають неабияку радість від спілкування з дітьми й онуками, які часто навідують дідуся з бабусею. Коли велика дружна родина збирається разом, у будинку панує щира любов, яку тонко відчувають і квіти.