Каталог статей

Коли я зайшла у крамницю, продавчиня саме прибирала на полиці, де з’явилося вільне місце. Кілька вправних рухів - і м’які звірятка, від розмаїття яких аж очі розбігаються, стали в один ряд, чекаючи на нових покупців. Продавець пожартувала: «Забрали нашого улюбленця». А господарка магазину Валентина Двужильна додала: «Переважно раз на рік у нас купують таку дорогу іграшку. Сьогодні - наш день». Утім, на кожен товар є свій покупець. Тим паче, дитячі іграшки з Одеси, сертифіковані. Високої якості і одяг для малечі, привезений з Туреччини й Польщі.

Коли Валентина Леонідівна дізналася про мету мого візиту - написати у районну газету про неї, як кращого підприємця, портрет якого заноситься до районної Галереї пошани, трохи зніяковіла. Не звикла вона говорити про себе, адже для неї набагато простіше робити конкретні справи. Ще замолоду, у 1975 році, як тільки здобула спеціальність фінансиста-економіста, зразу ж з головою поринула у бухгалтерську роботу в ощадбанку, потім працювала інспектором у державному страховому агентстві. За сумлінність і успіхи неодноразово отримувала грамоти.

У карколомний час, коли у державі відкрилися можливості зайнятися підприємницькою діяльністю, сім’я Двужильних відважилася зробити крок у цьому напрямку. Як першопрохідці пережили багато труднощів, але спільними зусиллями здолали їх. Ризик виправдав себе – торгівля поступово набирала розмаху, у них з’явилися свої клієнти.

Валентина Леонідівна спочатку крамарювала на площі, а потім орендувала приміщення. Їздила за кордон і привозила звідти красиві речі. Багато жінок одягалися у неї. Модельні костюми та сукні користувалися неабиякою популярністю. А для неї найбільша радість - бачити покупця задоволеним. Це й стало її принципом, якого дотримується дотепер. Тож, коли відчула попит на інший товар, наважилася піти в другому напрямку. А новозбудований магазин у вигідному місці значно розширив можливості успішно працювати. Розпочата справа з продажу кімнатних квітів набрала ще більшого розмаху. Довелося замовляти троянди, хризантеми, лілеї, орхідеї та інші рослини аж із Голландії. Вийшла і на поставників усяких видів ґрунтів, добрив та різноманітних предметів декору. А квіти на зріз замовляє у Харкові раз у рік на свято 8 Березня. Повна машина троянд, тюльпанів, хризантем, гвоздик у березневі дні розкуповується для  жіночої половини нашого краю.

Царство квітів і неймовірно красивого дизайну дійсно підтверджують назву крамниці – «Лілія». За зовнішнім виглядом та асортиментом – це один з найкращих торговельних закладів у районі. Тут є різний крам для загального ужитку. Сюди приємно зайти, і якщо навіть нічого не купиш (здебільшого за відсутності грошей), то все одно залишишся задоволеним від естетичного споглядання. А чого вартий прилавок, де знаходяться 120 видів чаю та 45 - кави! Усе це продається на вагу. Є чай елітний із відповідною ціною. Словом, напій на будь-який смак і гаманець. Тут можна просто відпочити за філіжанкою ароматної вишуканої кави або ж за чашечкою запашного добірного чаю. А все це задоволення підсилюється доброзичливою усмішкою продавчинь Світлани Наріжної, Людмили Бочкор та власниці магазину - Валентини Двужильної. Адже вони знають, що секрет успіху – у любові до покупця.

Родом Валентина Леонідівна із Лисичанська Донецької області. Саме там, ще змалечку від матері засвоїла золоте правило: «Що ранком не зробиш, те вечором не згониш». Через те і ладиться у неї все у домі. Краса, чистота, порядок і благоустрій панують там, де торкається її рука. У дворі безмежжя квітів та зелені. Лише тюльпанів не одна сотня, причому різних сортів, а петуній та троянд наскільки багато, що одного разу висаджувала їх цілий місяць. Тільки клумб у неї п’ять у дворі, а ще фруктовий сад. Біля цього моря квітів і дерев треба ходити неабияк, тому встає вона о шостій ранку, а лягає опівночі.

За час проживання у Чутовому з чоловіком Анатолієм звели два будинки. А до цього жили у комунальній квартирі. Колишня сусідка Надія Кулик відгукується про неї так: «Чудова господиня, у її квартирі завжди був ідеальний порядок. А мого сина, який товаришував із її Віталієм, завжди пригощала чимось смачним. Та й мені самій доводилося неодноразово пересвідчуватися у її неабияких кулінарних здібностях. Свою дружну сім’ю, яка поповнилася онуками, вона завжди дивує неперевершеними делікатесами». Неабиякий хист до господарювання та рукоділля В.Двужильна передала і доньці Лілії

Зустріччю з цією діловою жінкою я була приємно вражена. Безперечно, енергія успіху, якою володіє Валентина Леонідівна, не могла не передатися. Саме вона і спонукає нас переосмислювати своє життя та надихає докладати максимум зусиль і наполегливості, аби досягти більшого, ніж маємо.

Оксана МІРОШНИЧЕНКО.