До затишного обійстя ветерана Дмитра Федоровича Лаврика з Чутового восьмого травня завітали психолог районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Діана Гринь та інспектор районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції Володимир Гриценко разом з підлітками, які перебувають на обліку, як схильні до правопорушень. Для спеціалістів центру та інспекції вже стало доброю традицією проводити спільні заходи задля виховання і корекції поведінки дітей, які вчинили певні проступки. Ветерану вручили квіти та невеличкий подарунок. Увагу гостей привернули численні нагороди, які прикрашали лацкани піджака Дмитра Федоровича. Діти одразу стали розпитувати учасника бойових дій про війну. Однак, Д.Лаврик повідав їм ще багато про своє життя до війни й після неї: «Родом я з Нижніх Рівнів. Страшний 33-ій зустрів у семирічному віці. У нашій сім’ї померли батько, дві мої молодші сестрички, бабуся. Утім, і це лихо якось пережили. Коли ж почалася війна, двох моїх сестер одразу забрали в Німеччину. Мені вдавалося переховуватися, спасибі тодішньому бригадирові. Він, коли починалася чергова облава, завжди мене попереджав, і я ховався на луках. У 43-му році на фронт потрапив і я. Два місяці на навчаннях – і на передову. Спочатку – в Білорусь, потім – у Вільнюс. Кілька разів мене серйозно ранили, тож довго перебував у госпіталі». Дмитро Федорович жодного дня після повернення з фронту не сидів без діла, працював і після виходу на заслужений відпочинок. У своєму активі має орден Великої Вітчизняної війни, медаль «За мужність» та багато інших нагород. Зі своєю дружиною, Катериною Іванівною, прожили в парі 57 років. Мають доньку, двох онуків і трьох правнуків. Наостанок Дмитро Федорович застеріг підлітків: «Цінуйте те, що маєте. Ходіть до школи, не пропускаючи занять. Бо ж екзамени вам доведеться здавати не лише в навчальному закладі: випробування очікуватимуть на вас все життя. Слухайтесь учителів і батьків, бо ж вони бажають вам лише найкращого. Ніколи не робіть нікому зла, бо воно вернеться вам сторицею. Однак і добро має таку здатність. Якщо допомагатимете людям, то і вас не залишать наодинці з бідою. Це – закон життя». Підлітків глибоко вразила бесіда з ветераном, особливо пройнялись вони розповіддю про війну, про те, як сімнадцятирічним Дмитро Федорович захищав Вітчизну зі зброєю в руках. Наприкінці зустрічі вони разом з Д.Гринь і В.Гриценком подякували учаснику бойових дій за те, що він врятував Батьківщину від фашистів, піднімав її з руїн після війни. А ветеран навзаєм наголосив: «Діти, що спокійнішими й добрішими ви будете, то довше проживете!»
Дар'я ГУСТІЛІНА.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS