 
Восьмого травня голова районної ради Віталій Бистрай та його заступник Віктор Калаур привітали учасників Великої Вітчизняної війни Артемівки та Грякового. Спільно з Гряківським сільським головою Любов’ю Шепелюк вони відвідали Лілію Григорівну Лиховид. Свого часу жінка самовіддано трудилася, не шкодуючи власного здоров’я, задля розбудови держави у повоєнний час. Нині ж старенька проживає самотньо. Втім до неї частенько навідується її сестра Олександра Заєць, яка допомагає у побуті та підтримує в усьому. Саме вона і зустрічала на порозі гостей. Тож В.Бистрай та В.Калаур вручили Лілії Григорівні квіти і святковий набір продуктів та привітали від імені депутатського корпусу районної ради з Переможним Травнем. В Артемівці гостей приймав Микола Трохимович Клочко, який пройшов пекельними дорогами війни у складі стрілкового полку, а згодом понад півстоліття трудився рентгенологом Артемівської лікарні. До речі, цього року він відзначив своє 90-річчя. Наостанок В.Бистрай та В.Калаур завітали до учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни Василя Петровича Години, який служив в батареї реактивних снарядів. Це славнозвісне військове формування з ракетних установок, які солдати на війні лагідно називали «катюшами». Цю зброю фашисти вважали страшним Божим гнівом. Маневрені бойові машини своїми залпами не лише прицільно нищили ворога, але й мали могутній психологічний вплив на нього, наганяючи жаху та змушуючи тікати світ за очі. Траплялися випадки, коли ошалілі німці тікали від реактивних снарядів у розташування радянських військ. Полкам реактивної артилерії відразу присвоювали звання гвардійських. Саме у складі такого бойового формування В.Година пройшов усю війну. До армії пішов добровольцем у серпні 1942 року. Брав участь у боях під Ленінградом. Пам’ятає, що стояли тоді на болоті, у тридцятиградусний мороз жили у куренях. За всю зиму лише раз у хаті побував. Згодом попрямували на Сталінград, звільняли Кубань, Керч і Севастополь. Ветеран має вагомі нагороди, отримав і поранення. А Перемогу зустрів у Австрії. Там же після війни служив у господарській частині. Хвалиться, що «на усіх німецьких машинах переїздив». Нині сивочолий ветеран проживає з донькою Любов’ю Вінер, від якої отримує належну увагу і турботу. А восьмого травня Василь Петрович щиро дякував керівникам району і Артемівському селищному голові Василю Дрозду за дарунки і вітання. Навзаєм розповідав їм про свої фронтові будні. Нині ж спогади справжніх очевидців тієї кровопролитної битви є безцінними. Адже невблаганний час забирає їх від нас туди, де лишилися їхні фронтові друзі, звільняючи рідну землю від ворога.
Оксана Черкас.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
