У 60-70-их роках минулого століття на Полтавщині проводили інтенсивні геологорозвідувальні роботи в пошуках нафтових та газових родовищ. Неподалік Дандасівки і Грякового у 1970 році відкрили надзвичайно потужне газоконденсатне родовище, запаси якого становили 300 млрд куб. газу. З невідомих причин на двадцятиметровій глибині утворилось газоконденсатне фонтанування, що спричинило велетенську пожежу. Утворився кратер, який поглинув буровий комплекс і все, що межувало з ним. Застосовували найрізноманітніші засоби й методи, щоб приборкати вогняну стихію, але вгамувати її не вдавалося. Відмовились партійні керівники і від найпростішого (хоча теж доволі небезпечного) способу – розкопування. А відважились на ядерний вибух. Цю ідею запропонували науковці з Москви. Пропозицію схвалили ЦК КПРС та Рада Міністрів СРСР, а постанову про застосування ядерного пристрою підписали Леонід Брежнєв та Олексій Косигін. Фахівців з України не втаємничили в тонкощі проекту, але зобов’язали дати підписку про нерозголошення інформації про вибух протягом найближчих 15 років. Підготовка тривала близько двох місяців. До експлуатаційної колони пробурили збоку похилу свердловину на глибину майже 2400 метрів. Відстань між ними у підземеллі була близько 20 метрів. Там вмонтували ядерний вибуховий пристрій. Прилеглу місцевість розділили на три кільцеві зони радіусами три з половиною та вісім кілометрів. Кільце радіусом 400 метрів від епіцентру вибуху відгородили від решти світу як особливу зону. Усі свердловини родовища заглушили, резервуари стравили, після чого системи заповнили спеціальним розчином. Особливу зону засипали двадцятисантиметровим шаром річкового піску. У кінці кожної зони розмістили свійських тварин – курей, кіз, а також вулики з бджолами. Всі електромережі та системи водопостачання вимкнули. День „ікс” настав у неділю, десятого липня 1972 року. Стояла тиха, сонячна погода. На небі ані хмаринки. Усі учасники перебували на заздалегідь визначених місцях. Усім наказали стати навшпиньки – це запобіжний захід, аби не зламати хребет від поштовху ґрунту. Пішов відлік часу, і точно о десятій годині ранку струснуло все навкруги. Земля ревла й гула. Здавалося, що настав кінець світу. Навколо нічого не можна було пізнати. Усе, що раніше стояло вертикально, впало. Упродовж 24 секунд стояла мертва тиша. Та раптом все загуло й затріщало. Кратер газового вулкана зненацька ожив на повну силу. Із його жерла вирвався газовий потік, змішаний з породою, і стрімко піднявся вгору. Висота його сягала понад кілометр. За якусь мить серед безмежної блакиті неба виріс велетенський бурий гриб. Він поволі став просуватися в бік Санжар, де сходились докупи Полтавщина, Харківщина і Дніпропетровщина. Зловісна тінь гриба впала на землю, закривши сонце. Усі зрозуміли, що газ виявився сильнішим за атомний вибух, і треба все починати спочатку. Водночас почали виявляти наслідки жорстокого і, як виявилось, безглуздого експерименту. В його учасників боліли голови, відчувалася ломота в кістках ніг та хребта. Піддослідні тварини лежали, мов неживі. Кури попадали набік, бджоли вилетіли з вуликів і тут-таки впали. А в селах у хатах повибивало всі шибки, завалилися комини й печі. Стіни потріскались. Навкруги в розпалі літо, буяння природи, а села нагадували безлюдну руїну. Понад рік тривало відновлення помешкань селян. Вони довго не знали, що ж сталося. Тим часом, аби уникнути ще страшнішої катастрофи на газовому промислі, довелося вдатись до старого методу розкопування. Упродовж кількох місяців копали кільцевий кар’єр завширшки 400 і завглибшки 20 метрів. І таки перекрили жерло, через яке вирвалось і згоріло понад мільярд кубометрів газу. Для чого організували той вибух? Адже партверхівка мала сумний досвід, коли подібним чином не вдалося ліквідувати пожежі на газових родовищах в Туркменії та в тундрі Кобі. Наслідки того вибуху даються взнаки й сьогодні. Щоправда, тепер все можна списати на Чорнобиль. У 1987 році Полтавщину обрали як зону вирощування продукції дитячого харчування. Яким же було здивування, коли у такій „чистій” місцевості отримали настільки радіоактивно забруднені продукти. Цікаво, що полтавські медики частково пов’язують зростання кількості онкозахворювань із наслідками «рятувальної» операції на газопроводі. До речі, у 2002-2003 роках від імені жителів Гряківської сільської ради керівник місцевого господарства, сільський голова та головний державний санітарний лікар району зверталися до держуправління екоресурсів у Полтавській обл., в обласні управління ветеринарної медицини та санітарно-епідеміологічну станцію, до народного депутата І.Четверікова з проханням провести радіологічні дослідження території цих двох сіл. Відповідь з усіх інстанцій була однозначною: «За результатами радіологічних досліджень, проведеними у січні 2003 року та у 1972-1973 роках, підтверджень радіаційного забруднення не зареєстровано».
Факти про деякі етапи атомних випробувань Радянського Союзу, опубліковані у «Зорі Полтавщини» від 22.11.2002 р.: «Із 29 серпня 1949 року по 31 грудня 1987 СРСР здійснив 618 ядерних вибухів, з яких лише 126 були заявлені як «мирні». Сумарна їх потужність перевищила у 30 тисяч разів потужність бомби, скинутої на Хіросіму і в півтора раза – сумарну потужність всіх американських випробувальних вибухів».
Підготувала Дар’я ГУСТІЛІНА.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS