Каталог статей

Олександр з дружиною Людмилою зустрів гостинно. На величезному подвір’ї стояло безліч вуликів, оточених плетеними тиночками, в кошиках з плетеної лози ніжно перегукувалися петунії, біля будинку - криниця, вздовж доріжки - казкові дідусі, зроблені із стовбурів зрізаних дерев, а внизу розплескався невеличкий ставок. Бджоли мирно дзижчали на квітах, аромат меду змішувався з пахощами чорнобривців. Тож відразу зрозуміла, що тут мешкає пасічник за покликанням душі. Захоплення пасікою Олександр перейняв від прадіда Василя. Тому після школи, не вагаючись, подався навчатися на бджоляра до Гадяча. Практику пройшов у Красному Куті, де було чотири пасіки, і звідти привіз додому чотири бджолосім’ї, з яких і розпочалося захоплення, що переросло в професійну, повсякденну роботу. Після навчання О.Крякушин працював у Первозванівці помічником пасічника; доглядали тоді 120 вуликів. Потім прийняв пасіку в СВК «Зоря», вулики якого і знаходяться на території їхнього господарства, де мешкає 30 бджолосімей. А поруч - 120 власних. Тож роботи вистачає не лише господарю, а й дружині, яка вправно допомагає чоловікові у цій справі, а влітку, під час канікул, поруч трудяться донечки. З ранньої весни до пізньої осені робочий день розпочинають близько шостої ранку. Територія пасіки повинна бути в належному стані: вулики пофарбовані, трава скошена. Потрібно прослідкувати, як працює матка, чи є там розплід, відібрати мед з вуликів, скласти гнізда бджіл, переробити воскову сировину. Загалом бджола - це унікальне створіння, комаха соціальна. У сім’ї бджіл існує тісний взаємозв’язок між робочими бджолами, маткою і трутнями. Від інтенсивності годування матки залежить її продуктивність. Робочі бджоли мають свої обов’язки: вигодовування розплоду, перенос нектару, бджолиного пилку, підтримання температури. З одного вулика Олександр викачує 25-30 кг меду - смачного, корисного і чудового будь-якої пори року. А особливо на початку літа, коли акацієвий та липовий цвіт дурманить все живе, у т. ч. і бджіл. Тож мед на столі - радість у господі.

Чутівець Сергій Степанович Малич у свої 82 роки із задоволенням провів мене по своєму дворищі з будиночками бджіл. У дитинстві дуже полюбляв скуштувати меду, але дядько, який мав декілька вуликів, був дуже скупим, а тому Сергій у 14 років зібрав свою першу родину бджіл. Тож мрія маленького хлопчика про власну пасіку втілилася в життя. Упродовж тривалого періоду мав величезну пасіку, але роки беруть своє, тому на сьогодні утримує лише 12 сімей. Щоб вони були сильними, створює сприятливі умови для нарощування їх восени, а у весняний період забезпечує бджіл достатньою кількістю корму. Тож Сергій Степанович цього року зібрав добрий урожай - мед квітковий, липовий, соняшниковий. Він веде щоденник бджоляра, де розписане життя його підопічних. Сміючись, згадав випадок, коли з вуликів вийшли сім роїв бджіл і повисли на яблунях, а він, хворий, лежав у лікарні. Дружина, впіймавши лише одну сім’ю, забрала чоловіка додому на допомогу. Праця біля бджіл вимагає багато досвіду та фізичних сил. Бідкається, що комах тримати не вигідно, адже ціни на продукти та товари невпинно ростуть, а ціна меду незрівнянно низька. Але все ж пасічник-любитель сподівається, що роботу бджолярів оцінять належним чином.