Для молодіжного складу «Вікторії» вже все було вирішено, до Селещини вони їхали тільки за перемогою. Погода, незважаючи на позитивні прогнози, того дня все ж була досить нестабільною: час від часу йшов рясний дощ. Чергова несподівана його поява припала саме на початок матчу. Проте справжніх футболістів осіння злива не в змозі зупинити! Хлюпаючи по мокрому полі, хлопці ледве влучали по слизькому м’ячу та частенько падали. Але сили суперників були явно не рівними. Наші юніори не мали жодної поразки у цьому чемпіонаті, тому вони впевнено трималися на полі. Кілька разів обидві команди створювали цікаві, проте безрезультатні моменти. Але на останній хвилині першого тайму після влучної передачі Володимир Однороб відправив м’яч у ворота. Задоволені гарним початком гри, хлопці пішли на перерву. Тільки-но пролунав свисток арбітра, як біля воріт господарів виникла суперечка. За кілька секунд глядачі побачили, як у майже порожні ворота Юрій Гроза забив другий м’яч. Реакція не забарилася – серед вболівальників піднявся свист і гул. Як не намагалися господарі здолати захист «Вікторії», та не могли прорватися до воріт. Навіть коли «Елеватор» створював реальні моменти для гола, наш воротар Сергій Асатуров вправно відбивав кожну атаку, не даючи шансу суперникам хоча б на бодай один гол на свій рахунок. У такому азарті наші футболісти, обійшовши усіх захисників, реалізували і третій, вирішальний гол у ворота господарів. Автором цієї неймовірно яскравої дії став Дмитро Тупік. Підлітки заявили про Первозванівку на всю область, тому президент клубу Олексій Порохня та обидва тренери команди Олександр Рядних і Олександр Олефір очікували від хлопців лише перемоги. Утім, і без цього матчу вони без проблем потрапили у фінал, який відбудеться наступної суботи, 2 листопада, у Миргороді. Неабияке значення має для гравців підтримка глядачів. Серед тих, хто приїхав з нашою командою, був постійний активний вболівальник Олег Онищенко. Саме він своїми речівками найбільше підбадьорював хлопців на полі. На окреме слово заслуговують і судді. Їхня робота була вкрай некомпетентною, адже за обидва матчі роздали зо два десятки жовтих карток, половина з яких не мали підґрунтя, а на явні порушення арбітри закривали очі. Не реагували на підсікання та штовханину, не звертали увагу на руки та навмисне травмування гравців. Нарікань на арбітрів було достатньо від обох команд. Щодо місця проведення матчу, то, напевне такої низької організації змагань обласного рівня наша команда ще не бачила. Одразу кинулися у вічі купи сміття між лавками для глядачів. А на доволі нерівному полі не було жодної розмітки, окрім ледь помітного периметра. Сітка ж у воротах була такою, що м’яч пролітав крізь неї. Через усе поле протоптані кілька доріжок, адже огорожі на стадіоні немає. І апогеєм всього стала поява місцевого жителя, який з пляшкою пива та тачкою, прикріпленою до велосипеда, спокійно їхав під час матчу однією з цих доріжок! Міліціонер навіть не звернув уваги на цього чоловіка, поки глядачі не почали обурюватися. У таких умовах можна проводити матчі лише місцевого масштабу та аж ніяк не обласного... Основний склад гравців підхопив той запал, що задали на полі юніори, і вже на перших хвилинах Юрій Крушний відкрив рахунок. Воротар господарів навіть не зрозумів, як все відбулося. Але цей гол додав масла у вогонь – забавки скінчилися, і почалась серйозна гра. Обидві команди щосили намагалися прорватися до воріт суперників, через це відбувалися часті фоли, сипалися картки, навіть лунали погрози. Атмосфера загострювалась щохвилини. У запеклій боротьбі Ю.Крушний зумів скористатися секундною заминкою суперників, і м’яч без перешкод легко прокотився повз воротаря «Елеватора» прямісінько у сітку. Господарі сприйняли цей гол, як особисту образу, і, згуртувавшись, ринулися в атаку. Незмінний воротар «Вікторії» Сергій Бульбах затято захищав ворота. З ніг до голови був у багнюці, проте не здавав позицій. Після перерви дежа-вю – на перших хвилинах Ю.Крушний втретє відмітився у воротах господарів. Наші вболівальники тріумфували! Але раптом гра кардинально змінила напрямок, і події почали активно розгортатися біля наших воріт. Удар за ударом, і м’яч опинився за спиною нашого воротаря… Це був перший гол «Елеватора» за увесь день. Та не встигли оговтатися наші футболісти, як м’яч вдруге опинився у воротах «Вікторії». Шалені атаки, передачі, боротьба – на полі; суперечки між вболівальниками – за його межею. Було багато небезпечних моментів, та ситуацію рятували воротарі й фортуна. До закінчення тайму жодній команді не вдавалося змінити рахунок. Аж ось майже наприкінці матчу Дмитро Коваль, скориставшись влучною передачею, забив четвертий гол. Радість наших вболівальників не мала меж! Та не довго - за дві хвилини спрямували удар у відповідь. Свисток арбітра оголосив закінчення матчу з рахунком 4:3 на користь «Вікторії». Перемога первозванівців цілком очевидна. Вони здобули сім голів на три у відповідь за обидва матчі. Випхавши гуртом автобус з багнюки, команда абсолютно задоволена зустріччю вирушила додому.
Юлія ЧЕРНІЧКА.
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS