Дипломованого культпрацівника призначили художнім керівником Валківського будинку культури, потім – директором; згодом керував культурним закладом у Чутовому. У складі агітбригад побував майже у кожному куточку Чутівщини. Та все ж Івана Антоновича вабила до себе журналістика. Наважився звернутися до редактора районки Павла Заїки. Той пообіцяв взяти на роботу після відокремлення району від Карлівки. «Час ішов, вже й перші номери вийшли з друку, а мене не гукають, - пригадує Іван Антонович. – Штат редактор сформував з маститих журналістів з області. Та затрималися вони недовго. Тоді й запропонував мені Павло Сергійович посаду літературного працівника у відділі сільського господарства. Потрапив я під крило Івана Андрійовича Ситника». Усвідомлення того, що мрія, нарешті, збулася, додавало запалу й енергії стрімко просуватися кар’єрними сходами. Для вдосконалення професійних навичок заочно здобув журналістську освіту, закінчив вищу партійну школу. Будь-які завдання І.Михайличенко виконував відповідально, точно і без зволікань. Завідував відділом партійного життя, очолював партійну організацію, був заступником редактора. А коли П.Заїка досяг пенсійного віку, в обкомі партії затвердили на посаду редактора саме Івана Антоновича. Було то 1985 року. Коли організовували районку у Коломаці, їхній голова райдержадміністрації звернувся до керівників Чутівщини з проханням про допомогу. Іван Михайліченко охоче погодився підтримати сусідів і впродовж двох років працював одночасно і в Чутовому, і в Коломаці. За часів його керівництва вдалося осучаснити дизайн газети завдяки застосуванню комп’ютерної техніки. Та не лише роботою жив колектив «Сільських новин». Волейбольна команда працівників редакції й друкарні займала призові місця на районних змаганнях, окремі її гравці відзначалися на обласному рівні у складі збірної району. Активному спортивному життю колективу сприяла любов до спорту керівника установи. Адже свого часу Іван Антонович був інструктором ДТС «Колос», як перспективний спортсмен тренувався на спеціальній базі у Закарпатті, успішно виступав в Алушті під час змагань легкоатлетів. Та й зараз, аби підтримувати себе в тонусі, регулярно обливається холодною водою. Після виходу на заслужений відпочинок І.Михайличенко ще не один рік плідно працював на журналістській ниві: продовжував писати матеріали на актуальні теми, навчав тонкощам газетярської справи молодих. І нині, коли Ви, шановний Іване Антоновичу, досягли славного 75-річчя, колектив районки щиро здоровить Вас і з вдячністю за Ваші настанови і підтримку бажає прожити ще багато років у здоров’ї і шані.
Наталія ЛОСЬ.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS