Любові до Батьківщини, умінню її захищати навчають у дитячо-юнацькому патріотичному клубі юних десантників «Гвардія», який очолює учасник бойових дій на Сході України Валентин Діброва. І все це не на словах, а на практиці, власним прикладом доводячи, що патріотизм - це стан душі, а не порожня балаканина.
Клуб існує уже четвертий рік, і охочих його відвідувати вдосталь. Особливо полюбляють юні десантники польові навчання, де усе наближене до реальних бойових дій. Нещодавно і мені вдалося побувати у їхньому таборі та скуштувати солдатської юшки з димком. Смачно... А ще почула чимало захоплених відгуків хлопців і дівчат про триденні навчання, які тривали на Білій Горі з 29 по 31 жовтня. Звісно, для цивільної людини це, м’яко кажучи, незвично: спати у військовому наметі на піддонах, нехай і з буржуйкою, але ж уже зимові заморозки вночі! Бігти п’ятнадцять кілометрів у військовому обмундируванні та ще й так, щоб ніхто не помітив! Готувати їжу на кострищі, ходити у нічні караули, підійматися по тривозі. Військова романтика, та й годі...
Навіть наряд на кухні, хоч і не викликав особливого захоплення, але виконували його хлопці й дівчата сумлінно. Бо ж головне - дисципліна. Саме до неї передусім привчають наставники. Адже завдяки їй та умінню не панікувати, вчасно і вірно реагувати на надзвичайні ситуації, часто залежить життя бійців. Тож В.Діброву, його колегу з Кременчука Едуарда Яцука та волонтера з Артемівки Володимира Затулу юні десантники з Полтави, Кременчука та Чутового слухалися беззаперечно.
Доки розмовляли, з гущавини з’явилася група в бронежилетах з автоматами - хлопці повернулися з «бойового» завдання. В.Затула розповів, що деяку військову амуніцію віддають клубу демобілізовані бійці. Дещо купують батьки курсантів. Автомати, звісно, - не бойові, але справжні. Тож хлопці на практиці навчаться ними користуватися і вправно стріляти. Є й автомобіль, який свого часу бійцям АТО віддав Черняківський сільський голова Микола Штанько. Пофарбований у захисний колір, відремонтований старенький ГАЗон побував у зоні бойових дій. Нині також служить за призначенням: використовують його для відпрацювання тактичних дій з транспортними засобами та забезпечення господарських потреб членів клубу «Гвардія».
Юні ж десантники із захватом розповіли про свої тактичні навчання, коли їх розділили на групи і висадили у Лозуватці, Войнівці та під Іскрівкою. Вони мали повернутися до місця дислокації якнайшвидше і найнепомітніше пройти територією району. В цілому із завданням впоралися. Утім, були і певні казуси, бо ж у місцевих жителів цієї неспокійної пори хлопці у військовому обмундируванні викликали певне занепокоєння. Окремі пильні селяни навіть до міліції зателефонували. Хоча організатори навчань напередодні повідомили правоохоронні органи про захід.
Детальніше про марш-кидок розповів В.Діброва: «Три диверсійно-розвідувальні групи отримали завдання до контрольного часу вийти у заданий район і провести розвідку пошуком, при цьому мали знищити вогняну батарею і табір ворогів. Окрім того, необхідно було знайти та знешкодити замаскований командний пункт (ЗКП) ворожих офіцерів, які координували дії сепаратистів. Розташування табору було заздалегідь відоме, а от ЗКП потрібно було знайти за зовнішніми ознаками. Хлопці навіть не знали, де саме їх висаджують, зорієнтуватися повинні були за допомогою компаса і карти. У кожної групи була своя радіостанція, хоч і з обмеженим радіусом дії. Завдання в принципі виконали. У район пошуку, до колишнього цегельного заводу, вийшли майже одночасно.
А у четвер найбільш витривалі їздили у Валки на навчальну базу «Азову», де мали змогу пройти психологічну смугу перешкод (із звуковими, світлошумовими спецефектами та задимленням). До речі, тут непогано показали себе і наймолодші учасники - дванадцятирічні Кирило Герчаківський, Віталій Волох, Антон Близнюк. Працювали на рівні із старшими». Валентин Валентинович наголосив, що задоволений результатами польових зборів.
А доки ми розмовляли, до трьохлітрової банки з медом, яка стояла поруч на пеньку, раз у раз підходили хлопці, аби перехопити ложку цілющої смакоти. Юні десантники поповнювали запас витраченої енергії, та й від застуди профілактика непогана.
Розповіли, що готували на вогні навіть борщ. З продуктами допомогли батьки та члени майбутньої громадської організації, яку нині створюють патріотично налаштовані жителі району. В.Діброва щиро дякує усім на підтримку.
Варто зауважити, що під час польових виходів спільно з членами клубу з інших міст хлопці й дівчата не лише здобувають військові навички, а й знаходять собі справжніх друзів. Так, дев’ятикласник Михайло з Кременчука розповів, що йому дуже сподобалося на Чутівщині. Тут він потоваришував з Максимом Вовнянком, Віталієм Болюхом, Ярославом Бурнісом, Сергієм Коржем. Міша також поділився планами на майбутнє: до клубу записався не даремно, бо мріє стати пілотом.
Військову спеціальність обрали і члени клубу Я.Бурніс, С.Корж, І.Фисун, А.Фисун. Останній зазначив, що після закінчення військового коледжу планує вступити до академії, щоб згодом служити у спецназі.
Декілька вихованців В.Діброви пройшли бойовий гарт у зоні АТО. Навчання у клубі «Гвардія», настанови його керівника були немарними і знадобилися їм у житті, стали непоганим базисом для бійців ЗСУ.
Джерело: http://чутове, сільські новини |
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
