Каталог статей

Родом з далекої Йорданії чорнявий юнак приїхав в Україну на навчання. Вищу освіту здобував у Полтавській Українській медичній стоматологічній академії. Саме там навчалися свого часу його троюрідні брати, які багато розповідали про наші традиції й гостинність, про особливості освіти. Як розповів Мохамед, потяг до медицини у нього з дитинства, особливо приваблювала хірургія, тож з вибором спеціальності визначився швидко. У 2001 році з такими ж майбутніми іноземними студентами пройшов підготовчі курси при Полтавському сільськогосподарському інституті. Під час навчання як один з кращих студентів був старостою групи. У перший рік йому було надзвичайно складно з мовою. Проте нині у це важко повірити, бо ж сьогодні лікар-іноземець не тільки розуміє українську, а й вільно спілкується, знає навіть деякі наші діалекти. Після закінчення вузу рік пропрацював у рідній країні, та згодом повернувся до Полтави і влаштувався на роботу у першу міську лікарню. «В Україні оселився назавжди, бо ж маю тут сім’ю – дружину-українку й сина, - запевняє Мохамед. – Намагаюся щороку бувати на батьківщині. Мої ж батьки відвідували мене двічі й залишилися задоволеними. Особливо були у захваті від вашої природи». Тридцятиоднорічний спеціаліст трудиться у центральній районній лікарні за контрактом. Говорить, що умови праці подобаються, як і увесь колектив та керівництво. Мохамед Аль Шаттел, попри те, що приймає хворих у поліклініці, більше часу намагається приділяти пацієнтам у стаціонарі. Від них і довелося почути чимало вдячних слів на адресу хірурга. «Напишіть про нього все, що є - найкраще. Він – золотий!» – мовила жителька Чутового Тетяна Линник. Вадим Перепелиця із Зеленківки також відзначив високий професіоналізм лікаря і його уважність. А ще цьому лікарю притаманний особливий стиль спілкування, що важливо для хворих, адже добре слово зціляє часом швидше, ніж ліки.