«За вроду дякую батькам, за вдачу - Богу і родині. І поцілунок шлю зіркам,
що я живу на Україні, що маю гени доброти і серце, сповнене любові,
що ми разом: і я, і ти, є українцями по крові».
Такі чудові слова звучали з уст Валерії Варяницької, коли вона співала одну зі своїх пісень на моє прохання. Справа в тому, що того дня я була в творчому відрядженні у Филенковому і оминути сільський будинок культури аж ніяк не могла. Поки дорослі вдома довершували свої важливі справи, щоб прийти до клубу, дівчинка вже була тут. Саме з нею і відбулася перша розмова, з якої я дізналася, що вона - наймолодша солістка Филенківського сільського будинку культури, навчається у Чутівській дитячій музичній школі. Має певні досягнення у вокалі, неодноразово займала призові місця на районному фестивалі дитячої та юнацької творчості «Крила надії». Сильніші учасники спонукали дівчинку ще більше удосконалитися. А першим помічником у цьому є її бабуся Надія Заєць, яка працює директором культурного закладу. Саме вона помітила, як маленька Лєрочка радісно реагувала на ритмічні звуки, тому й виростила з неї зірочку естради. Мабуть, є хист у Надії Вікторівни знаходити юні обдарування та давати їм змогу розкритися. Ще один филенківський талант - десятикласник Микола Токар грає ролі у сценках, спектаклях, розповідає гуморески. Як з’ясувалося, цей природжений артист ще й має неабиякі успіхи у навчанні, бо неодноразово брав участь у районних олімпіадах з математики, української мови. Залучає очільниця клубу на сучасні танці й інших учнів Филенківської школи: Аліну Чернік, Світлану Зінченко, Вікторію Дрозд, Олександра Міщенка, Тетяну Герасименко. До речі, цьогоріч на святі Першого дзвоника сільський голова Т.Тараненко вручила цим школярам подяки за внесок у культурний розвиток територіальної громади. Тому є надія, що ці талановиті діти ще не раз прославлять рідний край на районних, обласних та всеукраїнських конкурсах, як це зробили їхні попередники Ірина Рубель та Валерій Кучерявий. А починали вони на сцені місцевого клубу. Пам’ятаю, як у День Трійці у 2002 році на спортивно-мистецькому святі «Здоров’я, злагода, краса» всім дуже сподобалася бадьора дитяча пісенька «Я маленька квіточка» у виконанні Іринки. Згодом вона підкорила не одну сцену, про що свідчать дипломи районних, обласних, міжнародних творчих фестивалів «Крила надії», «Квітограй», «Кришталеві нотки», «Будуймо України храм». Є й грамота Міністерства культури та туризму України за участь у всеукраїнському конкурсі естрадної пісні Р.Кириченко «Пісенні крила Чураївни». Тепер Ірина Рубель - артистка Полтавської обласної філармонії, радує своїм талантом не лише земляків, але й цінителів пісенного мистецтва на теренах області й України. Прославив свій край і її ровесник Валерій Кучерявий, який робив перші несміливі кроки у вокалі, виступаючи у сільському будинку культури, а з часом, перемагаючи на різноманітних престижних конкурсах, став лауреатом ІІІ премії Полтавського обласного фестивалю «Шукаємо таланти» та IV телевізійного конкурсу молодих виконавців сучасної української пісні «Квадрат У» шукає таланти». Таких висот ці молоді обдарування досягли завдяки самовідданій праці старших наставників: художнього керівника Сергія Гупала, акордеоніста Івана Пономаренка, які на заняттях навчали їх азам вокалу, сценічної майстерності. Вагоме значення у становленні юних співаків мав і увесь художній колектив, який, примножуючи і збагачуючи духовні надбання кожним номером та виявляючи неабиякий аматорський талант, надихав на творчість. З великим задоволенням ідуть люди на концерти сільських аматорів, даруючи їм щирі аплодисменти. А по-іншому і не може бути, адже у 2004 році вони були найкращими в області серед сільських клубних закладів, а у 2009 році жіночий ансамбль з обласного огляду народної творчості «Полтавські дивосвіти» привіз диплом ІІ ступеня. На лідерській позиції тримається і чоловічий вокальний ансамбль Филенківського СБК, який минулого року за виконавську майстерність отримав диплом ІІ ступеня Управління культури ОДА. Підмічено, що правдивий співак завжди відкриває душу, а ще кажуть: «Хочеш пізнати людину - запропонуй її заспівати». Тож добре знають завсідники клубних заходів неперевершену солістку Зінаїду Міщанін, яка радує своїм мелодійним голосом ще з шкільних років, Надію Заєць, Ніну Гармаш, Лідію Сандул - учасниць жіночого ансамблю «Берегиня». Хороший спів об’єднує, спрямовує вгору. А коли співає чоловічий ансамбль у складі Сергія Гупала, Івана Пономаренка, Сергія Чучули, Петра Гляпи, то емоційна сфера слухача наповнюється позитивом та справжнім драйвом. Від серця до серця линуть мелодійні звуки під час виступу вокально-хорового гурту «Жайвори», в якому активністю відзначаються Валентина Филенко, Світлана Галаган, Людмила Стрижак. Про кожного співака тепло відгукується керівник клубного закладу. Так, про Світлану сказала, що вона дуже вдало виконує народні жартівливі пісні; Валентина ж сильна у декламуванні та конферансі, а Людмилу за оксамитовий голос зажди викликають «на біс». До речі, остання без допомоги свого чоловіка Анатолія не справилася б, адже пішки зі Скибівки важко дістатися до Филенкового. Активними учасниками сцени є її сини Віталій та Олександр, які задіяні в театралізованих сценках. До них приєднується неперевершене в жанрі інсценізації подружжя Токарів - Оксана та Сергій. Невід’ємною частиною творчого життя жіноцтва місцевих артистів є рукоділля, бо як же популяризувати народне мистецтво без вишитих сорочок та плахт? Н.Гармаш, Л.Сандул, С.Галаган творять дива своїми руками. Душею колективу є Сергій Чучула – водій «швидкої допомоги» Филенківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, який знімає будь-яку напругу доречним гумором. Про таких говорять: «За словом у кишеню не полізе». Тому, розповівши мені дотепний анекдот, легко випалив: «Як щирі українці, популяризуємо українську мову, співаємо українські народні пісні. Чого його язика ламати? Колектив дружний, якщо співати – то разом, якщо відпочивати – також разом». Варто зазначити, що крім клубної діяльності, культармійці беруть участь у шлюбному обряді сільської ради, даруючи молодятам віночок весільних пісень, бажаючи їм, щоб «квітнуло життя вишневим садом, а доля піснею злітала». Тому нехай ще довго ллється пісня над мальовничим селом нашого чутівського краю.
Оксана МІРОШНИЧЕНКО.
Джерело: http://чутово. сільські новини |