Каталог статей

І ось чималий і гамірний гурт вишикувався на урочисту лінійку, де кожен відчув себе невід’ємною частиною великої шкільної родини. Настав момент істини - свято відкривала директор школи Олена Кривонос. Вона віднайшла такі слова, серйозні і жартівливі, які доторкнулися до сердець та викликали добрі посмішки. А потім до присутніх звернулися гості: колишній директор школи Людмила Наталевич, її донька Наталія, яка свого часу навчалася тут, а тепер навчає студентів Полтавського педуніверситету. Вона, до речі, подарувала загалу душевну пісню під власний акомпанемент на гітарі. З оригінальним подарунком для рідної школи завітали і випускники 2002-го року. Їхня незвичайна книга знань виявилася напрочуд солодкою, бо була випечена із медового тіста. Актуальну і потрібну річ - ноутбук подарували місцеві фермери, подружжя Івана та Людмили Рубан. Згодом святкування продовжилося у сільському будинку культури. Привітати учительський та учнівські колективи усіх років та побажати школі процвітання і розвитку прибули поважні гості: в. о. голови районної ради Віктор Калаур, заступник голови РДА Тетяна Данільченко, начальник відділу освіти РДА Тетяна Дейнека, заступник Чутівського селищного голови Віктор Мартиненко. А останній, до того ж, вручив цінний подарунок від Благодійного фонду Полтавського ГЗК (генеральний директор Віктор Лотоус). Загалом, школа-іменинниця того дня отримала багато подарунків від гостей та випускників. Варто зауважити, що усе дійство проходило у вигляді уроку. Тож право сповістити про його початок дзвінком надали Володимиру Гордієнку та Ані Петлюх. І, як годиться, на уроці не обійшлося без викликів до дошки та оцінок. А відповідали старійшини шкільних династій Антоніна Денісова, Анатолій та Леонід Лазоренки, Надія та Ніна Косик і представники від однокласників ювілейних випусків. Усе це було зворушливо до сліз. Серйозний дидактичний матеріал розбавляли жартами та веселими піснями, які підготували працівники сільського будинку культури, колишні та нинішні учні. Ведучі програми Олександр Чемісов та Ольга Козловська зуміли надзвичайно багатогранно представити школу-ювілярку, провівши екскурс в минуле крізь події, дати, імена та долі. А розпочали вони з того далекого 1924 року, коли на території радгоспу «Оленівка» відкрили початкову школу. Вчителька Євдокія Харченко та семеро першокласників: Віра Братко, Галина Денісова, Марко Породько, Микола та Василь Денісови, Меланія Фисун, Олександр Чередніченко приступили до навчання. Окрім здобування знань, учні допомагали дорослим, працюючи на полях і фермах, збираючи металобрухт, доглядаючи дітей. У 1932 році початкову школу з території Оленівки перенесли у Розпашне, де вона знаходилася до 1937 року в приміщенні, яке під час війни згоріло. Учень 1933-1934 років К.Гуславський пригадував: «Аж до приморозків ходили в школу босоніж, а потім - по черзі, бо пара взуття була одна на всіх братів. У школі панувала виняткова дисципліна. Учителів своїх поважали і, навіть, трішки боялися. Всі діти мали багато роботи вдома, тому гратися було ніколи, та й іграшок не було». У 1937-му році школа стала семирічною, а навчальний рік розпочався першого вересня у приміщенні, що знаходилося на території селища радгоспу ім. ХТЗ. Навесні 1941 року старшокласники Павло Журавель, Олександр Чмут, Петро Журавель, Павло Векленко посадили біля школи топольки на пам’ять. Ця «тополина пам’ять» залишилася вічною, бо жоден з них з війни не повернувся… Учителька початкових класів, ветеран педагогічної ниви Марія Канюка згадує, що в перші дні фашистської окупації школа згоріла під час бомбардування. Залишилися лише стіни, між якими німці тримали коней. Першого жовтня 1943 року, через тиждень після визволення села, розпочала роботу школа, яка не мала парт, підручників, зошитів, учнівського приладдя, але голодні, босі, налякані війною діти мали величезне бажання навчатися. Середня школа радгоспу ім. ХТЗ у 1952 році займала три кімнати. Навчаючись у дві зміни, учні надавали шефську допомогу господарству, населенню. Перший випуск учнів 10 класу відбувся у 1954-му році. З першого вересня 1967-го школа отримала статус середньої загальноосвітньої трудової політехнічної, а через два роки на місці старої шкільної майстерні за кошти радгоспу ім. ХТЗ розпочалося будівництво нового шкільного корпусу, посильну допомогу в якому надавали учні. У 1974-1983 навчальних роках колектив закладу цілеспрямовано проводив профорієнтаційну роботу та трудове політехнічне виховання учнів. Школа була базовою в районі з цих питань. Так, у 1975 році учні зібрали 28 тонн металобрухту, розповсюдили літератури на 500 крб, виготовили 340 щитів для затримки снігу на полях, заготовили 32 тонни гіллячкового корму, пропололи по 10 га кукурудзи та соняшнику, 11,5 га городини, 5,5 га цукрових буряків. У 1981 році ввели в експлуатацію пришкільний інтернат для учнів з віддалених сіл, зведений за кошти радгоспу ім. ХТЗ. Школа утримувала передові позиції в районі з трудового виховання. Учнівська виробнича бригада під керівництвом В.Жолоб виборола перше місце в районному соціалістичному змаганні з вирощування с/г культур у 1988 році, нагороджена почесними грамотами райкому комсомолу, відділу освіти, радгоспу ім. ХТЗ. Школа отримала у нагороду трактор. 1990 рік став успішним для юних артистів під керівництвом учителя музики В.Шевченка. Школа зайняла ІІ місце в районному огляді-конкурсі народної творчості, почесними грамотами відзначили хор хлопчиків, троїстих музик, тріо, солістку Н.Михайлову, ансамбль «Сонечко», який брав участь в обласному конкурсі. Багатими на здобутки були й інші роки. Приміром, у 2005 та 2008 роках команди школи вибороли перші місця в районних змаганнях «Що? Де? Коли?» А хлопці-спортсмени перемагали в районних змаганнях з волейболу, баскетболу, футболу та виступали у складі команди району на обласних змаганнях. Дев’яносторічна історія не завершилась, її продовжують писати нинішні учні та вчителі, примножуючи добрі справи та вносячи свій вклад у розвиток рідної школи. Навчальний заклад живе і розвивається, долаючи труднощі і вирішуючи проблеми завдяки підтримці сільського голови Лариси Ярошенко, директора СТОВ “Ніка” Олександра Осетрова та його заступника Альони Понятенко, фермерів Івана Рубана, Володимира Юхимця, Павла Ночовного, Юрія Слєпцова; підприємців Івана Горбаня, Володимира Матвійчука, Любові Миненко, Юлії Гнатенко, Олександра Вовченка; випускників школи Олександра Маковського, Віталія Демиденка та багатьох інших благодійників. Оксана МІРОШНИЧЕНКО. Фото автора.