Любов Петрівну знають у районі та за його
межами як блискучу співачку. Їй підкорилася не одна сцена. Та до цього вона
йшла з раннього дитинства. Першими підмостками був дубовий стіл у батьківській
хаті, за мікрофона слугувала ручка скакалки.
- У будь-який момент «підсилювач звуку» могла
потягнути на себе Аллочка, яка тримала у своїх руках другу ручку, - пригадує
їхня старша сестра Надія Данисько. – Отак вони удвох «давали концерти» спочатку
у домашньому колі, а згодом і на гулянках у родичів, друзів. Їм лише по чотири
роки, а вони уже кланяються під схвальні оплески. Заохочувала їх до співу і я.
Бувало, прохають мене повезти на річку купатися, а я їм: «Якщо заспіваєте
«Катюшу», то поїдемо!» Вони охоче згоджувалися і старанно виводили тодішні
шлягери: «Расцветали яблони и груши…», або ж: «А троянди не можна топтати…»
Талант до вокалу двох голосистих дівчаток
підмітили у школі. Шкільні концерти не обходилися без їхньої участі.
- Пригадую, у сімдесяті роки у прославлений
великими здобутками племзавод «Чутове» приїхала делегація з Франції, -
розповідає вчителька-пенсіонерка Любов Новицька. - Учнів Чутівської школи у
рамках шефської допомоги запросили виступити з концертом перед іноземними
гостями. І досі пам’ятаю, як аплодували шестикласницям Любі і Аллі Фисун.
Радію, що Люба не згубила свій талант, а стала професійною співачкою.
Тепер Л.Тіцька дарує теплоту свого серця зі
сцени не одному поколінню чутівців. Кожен її виступ є родзинкою на будь-якому
культурному заході. Її люблять і поважають. «Наша Мадонна» - називають шанобливо деякі прихильники.
Нині Люба навчає співу старшу сестру Надію та
інших учасників жіночого хору «Душі криниця», яким вона опікується. А усім
аматорам сценічного мистецтва у селах району надає методичну допомогу, як
художній керівник методкабінету районного Будинку культури.
Не менш цінують і її сестричку, яка знайшла
себе у бібліотечній справі. Десять років тому Алла Мозгова переступила поріг
відділу комплектування та обробки літератури і відразу привернула до себе колег
добротою і щирістю.
- Доброзичливістю та співчутливістю вона
нагадує мені Матір Терезу, - зауважує директор ЦБС Валентина Забара. - Кожну
свою колегу вона пожаліє і пригріє, розрадить добрим словом, допоможе
конкретним ділом. Відповідальний та сумлінний фахівець. На неї завжди можна
покластися. Ерудована і винахідлива. Я пам’ятаю її ще як хорошу виховательку моєї дитини. Її люблять діти.
Ці якості Алли Петрівни відзначає і її
колишня начальниця Ольга Сивовол. А ще Ольга Львівна вражена чуйністю і
милосердям А.Мозгової, яка з готовністю відвідувала хворих у лікарні. Її
душевна щедрість допомагала немічним одужати.
Загалом, доброта – одна з головних достоїнств обох
сестер. У них навіть є улюблена пісня, яка так і називається «Доброта».
Неодноразово вони виконували її разом. Цю чесноту та інші найкращі духовні
якості, успадковані від діда-прадіда, вони
передають своїм дітям та онукам. І в цьому полягає їхнє щастя. Адже воно
ховається не в гаманці, а у вічних моральних цінностях.
Оксана МІРОШНИЧЕНКО.
|