|
У житті часто складається так, що, окрім «малої» батьківщини, людині стає рідною й інша місцевість, де промайнула молодість, багаторічна трудова діяльність. Валентин Мелешко родом із Чернігівської області, та прикипів душею до чернівецького краю, бо ж саме там навчався, працював, зустрів свою долю. То ж і не дивно, що святковий захід з нагоди 80-річчя митця розпочався чарівною мелодією «Край, мій рідний край Черемоша й Прута». А самі ж урочистості відбулися у Филенківській школі, яка також стала для нього рідною, адже не одне десятиліття навчав там російської мови і літератури підростаюче покоління.
Творчі здібності у Валентина Андрійовича проявилися ще в ранньому віці. «Які пам’ятні перші публікації! Починав зі стінгазети, яку доручали у школі, інституті, військовій частині, колгоспі… Згодом друкувався у вижницькій «Верховині», через десятиліття став постійним автором чутівських «Сільських новин», - пригадує письменник. Читаючи його високохудожні україномовні твори, важко повірити в те, що він вчитель російської. Сам же автор говорить:
Від роду своя – українська,
На рідній новели пишу,
Не стала чужою й російська,
Як пісню - у серці ношу…
…На мультимедійному проекторі мелькають як уже пожовклі знімки, так і фото недавніх років. То все – пам’ять про пройдений життєвий і творчий шлях ювіляра, у який поринули всі присутні у залі разом з учителем Тамарою Филенко. Слова-згадки про минуле лунали і з вуст Валентина Андрійовича. Та перед цим він наголосив: «Нехай цей захід буде святом більше не для мене, а своєрідним уроком літератури, виховною годиною для учнів». Гості ніби заздалегідь знали бажання ювіляра, бо ж свої виступи-привітання приготували саме в літературно-поетичній формі.
Головний спеціаліст відділу освіти РДА, член Чутівської спілки письменників Раїса Артеменко вважає В.Мелешка своїм вчителем. Їй, молодому спеціалісту, під час роботи у Филенківській школі були за приклад його ввічливість, витримка, спокій, уміння стримувати емоції й знаходити вихід з будь-якої ситуації. Своєму наставнику Раїса Іванівна продекламувала власний вірш «Про різне», рядки з якого й стали ніби побажанням ювіляру:
Завжди працюй – це є найкращі ліки
Від зубожіння й ницості душі,
Від самобичування й муки…
І від думок сумних, невтішних.
Почуття щастя охоплюють завідуючу районним методкабінетом Катерину Курінну, коли вона читає твори Валентина Андрійовича й інших місцевих авторів. Тому не випадково процитувала в дарунок ювілярові уривок з його новели «Про що гомонить осінній сад»: "…І знову я кажу пошепки: "Живи, мій старий друже, відпочивай, щоб цвісти і плодоносити. Ти ще потрібен людям…”
Теплі слова адресували того дня ювіляру його колеги по перу. Так, голова ЧСП Володимир Вертій спеціально до цієї події приурочив вірш-вітання, а секретар ЧСП Сергій Лисенко привітав В.Мелешка від імені районної ради, вручив квіти, невеликий подарунок від спілки й зачитав свій вірш "Звичка”.
Поет-бард з Артемівки Анатолій Одаренко виконав кілька власних пісенних творів; Віра Петренко з Кочубеївки заспівала пісні, які, на її думку, повернули ювіляра у часи далекої молодості; подарувала свою поетичну збірку, а щоб вірші не залежувалися і не припадали пилом, побажала Валентину Андрійовичу гарних спонсорів для видання нових збірок.
Розкішні букети й подарунок презентували шанованому жителю громади Филенківський сільський голова Тетяна Тараненко та заступник директора місцевої школи з навчально-виховної роботи Тетяна Варнавська, дякували за активну громадянську позицію й сумлінну багаторічну працю - навчання й виховання дітей.
Крім педагогічної роботи, якій ювіляр віддав 42 роки, він займався ще й депутатською діяльністю у сільській раді, був лектором, агітатором, чудовим хористом. Разом з дружиною, також вчителем, Тамарою Максимівною виховали двох синів. Літературна творчість повністю поглинула В.Мелешка вже у глибокій зрілості. Ось як про це мовить сам автор: «Пенсійний вік: ні планів, ні уроків, ні зошитів, ні лекцій та репетицій. Аж гульк – завітала панна творчість». На сьогодні надбання письменника – три збірочки і ще чимало поки що не надрукованого. Творами свого відомого земляка цікавляться школярі. Відмінне знання його поезії і прози продемонстрували учні під час вікторини, яку провела шкільний бібліотекар Вікторія Годзь, а юні художники представили ілюстрації до багатьох творів митця. Ювіляр щиро подякував учням, які закохані у поезію і роблять перші кроки до написання власних віршів.
…Здавалося, що того знакового для В.Мелешка дня, не закінчаться добрі слова на його адресу. Досить приємним для Валентина Андрійовича було привітання від випускників 1966 року. Душевні пісні дарували імениннику учасники художньої самодіяльності районного та місцевого будинків культури, школярі; колеги дякували йому за талант, за повчальні, насичені й цікаві твори.
 
Наприкінці свята ведучі Віталій Стрижак та Світлана Зінченко, звертаючись до ювіляра, мовили: «Можливо, сказані не всі слова, які можна було б сказати. Їх докаже сам час… Нехай люди завжди мають радість від спілкування з Вами, а Ви – задоволення від життя!» Розчулений іменник щиро подякував за організацію та проведення заходу сільському голові Т.Тараненко та педагогічному й учнівському колективам рідної йому Филенківської школи. А у заключному слові сказав: «Спадає на думку десь почута мудрість: маєш писати, коли серце гаряче. Спішу, стараюсь писати для людей, розділяю з ними і печалі, і радості. Дійсно: великий капітал маю. Рідне слово…»
Наталія ЛОСЬ.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
