Цей ланцюг закономірностей заклав у дитячу свідомість Миколи Павловича батько, завжди примовляючи: «Живи та працюй для людей, роби їм добро». І вже, напевно, тоді визрівала в його душі мрія про професію, яка принесе користь. Тож вибір юнака із селища Пересічне, що в Дергачівському районі на Харківщині, інженерно-будівельного інституту для здобуття фаху інженера-технолога був не випадковий. Щоправда, як з’ясувалося потім, і вдалим, бо з перших кроків трудової діяльності йому одразу ж довірили керувати колективом Кочубеївського заводу будматеріалів. За 20 років на цьому підприємстві він набув найважливіше у своєму житті уміння - працювати на результат, яке тільки зміцнювалося на посадах директора цегельного заводу, начальника комунального підприємства Чутового, заступника голови РДА. Коли М.Корольов залишав роботу у виконавчій владі, то колектив з жалем розставався з ним, а дехто впевнено завіряв, що він обов’язково буде селищним головою. При цьому «в лоб» запитували: «Як оберуть, то з чого розпочнеш?» «Візьмуся за кладовища», - відповів, не довго думаючи, бо підсвідомо відчував обов’язок перед отими людьми, які відійшли у вічність, але внесли свій вклад для буття живих. У серці своєму знав та говорив в першу чергу собі: «Вони не потурбуються про себе, а ми, живі, повинні подбати, щоб місце вічного спочинку було доглянуте, упорядковане, захищене від непрошених зайд, бродячих тварин. Пам’ять треба оберігати, бо це ознака людяності». Тож коли з’явився новий паркан на центральному цвинтарі у Чутовому, стало зрозумілим, що у селищі є справжній господар. І закрилися уста всякого невігластва, як кажуть. І що це була не одноразова акція-показуха, а перші кроки реалізації поступального плану благоустрою ввіреної території, люди переконалися, коли побачили такі ж огорожі у Новофедорівці, Кантемирівці, Водяному. Невдовзі побачать і в інших місцях поховань, бо звик задумане доводити до завершення. Його справи говорять за нього. Обладнаний дитячий майданчик, поле для професійного хокею – свідчення того, що не байдужа йому молодь з її захопленнями. Щоразу, коли люди проходять чи то відремонтованими містками, чи то заасфальтованими дорогами, чи то оновленими тротуарами, або приводять малечу на дитячий майданчик центрального парку, насолоджуючись при цьому доглянутим ландшафтом зони відпочинку та з неабияким естетичним смаком розбитими клумбами, завжди переконуються, що про них дбають не на словах. А коли нічної пори на стовпах вулиць населених пунктів загораються ліхтарі, то подібно тому, як розсівається темрява, зникають сумніви, що ми нікому не потрібні, а натомість з’являється вдячність, яку не можна не висловити. Тому надходять у районку листи з такими словами: «Щиро дякуємо Чутівському селищному голові М.Корольову за освітлення на вулиці Центральній. Жителі Димитрового Т.Курган, О.Рахуська, Т.Кондаревич». «Спасибі за упорядковані кладовища у Водяному, Кантемирівці, за сприяння школярам та вчителям», - зазначає В.Кібкало. «За підтримки селищної ради покращилася матеріально-технічна база Новофедорівської школи, перекрили будівлю, створили побутові зручності, при навчальному закладі діє недавно відкритий дитячий садочок», - повідомляє Валентина Данилевська. Проблеми, щоденна робота з людьми, співпраця з керівництвом району (а він більше за інших ватажків сільських громад спілкується з ними, бо опікується районним центром), постійна відповідальність за прийняття важливих рішень - це і є життя Миколи Павловича Корольова. За шість років діяльності на посаді селищного голови коло його обов’язків і повноважень значно розширилось. Це вимагає від нього належних знань у багатьох сферах життєдіяльності громади. А досягти постійної оперативності та швидкого і професійного вирішення широкого спектру проблем вдається завдяки старанню сумлінних фахівців В.Мартиненка, С.Почапської, А.Щербини, С.Романенко, І.Чухіль. М.Журавель, Н.Сосідко, Ю.Юшка, О.Курінної, Л.Кукуюк, Н.Лазоренко, С.Ко-лісник, Л.Бутенко, Т.Павліченко, Т.Скирди. Ця команда однодумців, зцементована його добротою й розумною строгістю, чуйністю і твердою принциповістю, поміркованістю та уважністю до кожного, а також чесністю і власним прикладом, докладає максимум зусиль у вивченні потреб як усієї громади, так і окремої особистості. І все задля того, аби планово реалізовувати програму щодо забезпечення медичного, освітнього, культурного обслуговування жителів, аби виборці, особливо ветерани і пенсіонери, незахищені верстви населення, завжди відчували уважне і турботливе ставлення до них. Надзвичайно вимогливий до себе, не допускає недбалості у виконанні службових обов’язків, завжди налаштовує підлеглих, щоб вони робили усе можливе, аби вчасно надати допомогу тим, хто її потребує. Тож 18 учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни на особливому контролі та оточені посиленою опікою. Життя ставить перед ним все нові і нові завдання. Їх вирішувати не так-то й легко, адже вони бувають з глибоким корінням. Та він мусить діяти зі своїм колективом так, щоб кожен день приносив хоча б невеличкий позитивний результат. Їх об’єднує спільна відповідальність перед громадою і віра в те, що вони зможуть зробити життя земляків достойним і благополучним. Збудувати дім, народити сина, посадити дерево - ось основне, що визначає місію чоловіка. Микола Корольов її виконав сповна, довівши ще раз свою непересічність, бо до всього докладав руки. Не з води виросло помешкання, а зводив його сам вісім років поспіль зі старої цегли. І те, що увійшов у свій дім нещодавно – у 2005 році, свідчить, що чесно працював, дбаючи про людей, а не про власний зиск. Сам вручну викопав погріб, бо не хотів зловживати службовим становищем начальника комунгоспу. З дружиною Наталією Михайлівною, яка завжди його підтримує, не тільки сина мають, але й доньку та радіють чотирьом онукам, серед яких є і його тезка. Посадив не одне дерево, а цілий сад, де ростуть найрізноманітніші сорти плодових дерев та кущів. Навіть цього досить, щоб результати його праці були видимі та не забулися, як він вважає, хочаб півстоліття. Однак пам’ять вдячних сердець за добро, що робить він людям, набагато довготриваліша. Оксана МІРОШНИЧЕНКО.