Каталог статей

Прибулі відразу переглянули своєрідну  газету зі знімками минулих років, де зафіксовані робочі моменти, хвилини змістовного відпочинку, колективні фото на згадку. «Як тут втриматися, щоб не заплакати», - мовила Ганна Откидач, дивлячись на старі фотокартки своїх колег, декого з яких вже немає в живих. Ганна Іванівна у 1955 році сімнадцятилітньою дівчиною прийшла у банківську систему й досить довго пропрацювала у кредитному відділі. Життя випробувало її й на уміння керувати цією солідною установою.

Ветераном праці заслужено вважається і Марія Фисун – головний бухгалтер з багаторічним стажем. Пліч-о-пліч з нею у вирі цифр крутилися Олександра Ропавка, Марія Литвин, Марфа Холоша, Євдокія Жук і одночасно навчали своїх молодших колег - Наталію Лубенець та Ніну Зіненко.

Своєрідним «серцем» Держбанку вважалося машинно-обчислювальне бюро, куди стікалася вся інформація, після чого дані передавали телетайпом в обласний центр. Добросовісно виконували свою роботу Ніна Михайліченко та Венера Артеменко. Пригадали банківські працівники, як наприкінці кожного місяця засиджувалися до півночі і всі гуртом «шукали копійку», аби звести дебет з кредитом.

Радо прийняла запрошення на зустріч Майя Коршак, яка пов’язала своє життя з банком у  1976 році й пропрацювала до виходу на пенсію. Майя Василівна пригадує, як тодішній головний бухгалтер Іван Літучий провів тест на її придатність для роботи в касі. «Запитав, чи вмію користуватися рахівницею, задав кілька прикладів, на тому перевірка й закінчилась», - усміхається жінка. Кілька років М.Коршак перебувала під опікою тодішньої завідуючої касою Анастасії Панченко, а згодом змінила на посаді свою наставницю. Разом з Майєю Василівною трудились Лідія Хитушко, Юзя Братко, пізніше у колективі з’явилися Раїса Скадченко та Зоя Семеренко. 

Чимало фахівців пройшли і через кредитний відділ. У різні роки його очолювали Іван Вертій, Іван Белей; знавцями своєї справи були Володимир Порохня, Ганна Жамардій, Тетяна Павліченко.

Минуло понад тридцять років відтоді, як після навчання у Харківському кредитно-фінансовому технікумі прибули до Чутового Тетяна Голуб, Людмила Непран та Катерина Телятник. Розповідають, що приїхали чесно відпрацювати обов’язкових три роки за направленням, але склалося так, що повиходили тут заміж і залишилися назавжди.

Перебиваючи один одного, колишні колеги розповідали, як з нетерпінням очікували здачі в експлуатацію нового приміщення банку. Справу розпочали ще за керівництва Сергія Фисуна, потім естафету підхопив Василь Соколов. Разом з Василем Михайловичем банківські працівники дружно трудилися на будівництві: розвантажували цеглу, виконували земляні роботи, а згодом були задіяні під час внутрішнього облаштування будівлі. Пригадали, як вручну переносили речі зі старого банку, а міцна спина керуючого витримала навіть металевий сейф.

Перше вересня 1981 року стало знаменною подією – Чутівське відділення Держбанку СРСР святкувало новосілля. Саме з цього дня розпочала свою двадцятирічну діяльність у банківській системі Надія Щербак. Вже в нове приміщення прийшли працювати Тамара Шевченко, Людмила Болюх, Тамара і Анатолій Мирні. До речі, під час спільної роботи молоді спеціалісти Тамара та Анатолій з колег перетворилися на закохану пару й невдовзі поєднали свої долі. А для Л.Болюх трудова діяльність у Чутівському відділенні стала сходинкою до успішної кар’єри у майбутньому: зараз Людмила Вікторівна – головний бухгалтер Полтавської філії «Укрексімбанку». «Про  кар’єру я ніколи не задумувалася, просто повністю віддавалася улюбленій справі. Саме у Чутовому здобула необхідні професійні навички, за що щиро вдячна Марії Андріївні Фисун та Ніні Володимирівні Зіненко», - говорить Л.Болюх.

Особлива роль в обслуговуванні клієнтів належала комерційному відділу, який 1995 року очолила Тамара Міняйло. Чимало років у цьому відділі пропрацювала й Тетяна Кащенко.

Злагоджена робота будь-якої організації залежить, як відомо, від умілого керівника. Усю складність і відповідальність цієї ноші відчули на собі Григорій Фокін, Михайло Городницький, Тамара Міняйло, які у різні періоди очолювали єдину на той час у Чутовому  банківську установу. Зокрема, Михайло Іванович запам’ятався своїм підлеглим вимогливістю, строгістю і, водночас, тактовністю і людяністю. Незважаючи на свою зайнятість, адже зараз він обіймає посаду начальника управління Національного банку України у Полтавській області, Михайло Іванович знайшов час для спілкування зі своїми колишніми колегами. Помічницею керівника впродовж тривалого періоду була секретар-машиністка Євгенія Каблучко.

Як не прикро, але славнозвісна перебудова 80-их років не оминула банківської системи: Держбанк СРСР реорганізували у комерційний банк «Україна», а згодом і він зазнав краху. Натомість, як гриби після дощу, почали з’являтися інші банки, часто сумнівної репутації. Після припинення діяльності «України» дехто з його працівників залишився без роботи, та більшість влаштувалися у новостворені фінансові установи райцентру. Та як би там не було, а згадки про багаторічну самовіддану працю заради спільної справи назавжди залишилися у пам’яті всіх, хто пов’язав своє життя з банківською справою.

Наталія ЛОСЬ.