Дорогою екскурсоводи розповіли багато цікавого. Зокрема, А.Шуть повідомив: «Наш район багатий на об’єкти археології, яких на Чутівщині понад 80. Це кургани різної величини і епох, що є давніми похованнями колишніх жителів нашого краю. До державного реєстру занесені дві пам’ятки археології: поселення й могильники часів Черняхівської культури в Кантемирівці та Сторожові могили і майдан у Сторожовому. Якщо перша увійшла до підручників з археології, як яскравий ілюстративний матеріал, то друга має живий науковий інтерес до цього часу. Сторожові могили та майдан, що за кількістю археологічного матеріалу є одними з найбільших у Європі, розпочав досліджувати у 30-ті роки минулого століття М.Рудинський, а у післявоєнні часи ними зайнялися О.Махно та полтавський краєзнавець родом з Первозванівки Г.Сидоренко. Відновили дослідження через багато років - у 2002 році. За цей час виявили найдавнішу культуру – катакомбову (за методом поховань), якій понад чотири тисячі років. Її представники проводили поховання у бічних шахтах. Віднайдені і пізніші курганні могили аландських племен пізньосарматського періоду, які проживали в степах у ІV ст. н.е. Встановлено також, що в проміжках між ними були кімерійці, які займалися мисливством, землеробством, рибальством та жили у ІІ тисячолітті до н. е., через тисячу років їх витіснили скіфи». За розмовами незчулися, як дістались до пам’ятного місця. На зустріч з нами вийшли керівник спільної експедиції, доцент кафедри історії України педуніверситету, кандидат історичних наук Оксана Коваленко та старший науковий співробітник науково-дослідного відділу археології Полтавського краєзнавчого музею Роман Луговий. Розкопки з другого серпня проводили студенти першого курсу історичного факультету ПНПУ. Звичайно, їм було важко, бо доводилося докладати значних фізичних зусиль для розкопок затверділих пластів. Щодо побуту, то з однієї сторони романтика, а з іншої - відсутність комфорту. Харчувалися продуктами, привезеними з дому, в умовах польової кухні. Та незручності допомагали долати непереможне бажання доторкнутись до давнини. Якщо старші наставники за п’ять років поспіль дослідили понад 10 поховань, що у Сторожових могилах та майдані, то юні історики за два тижні розкопали три могили пізнього сарматського періоду (ІV ст. н.е.). Кожну з них досліджували декілька днів. В одній нічого не знайшли, у другій – намистину і фурнітурну пряжечку з бронзи. У результаті найвдалішої третьої розкопки віднайшли три фібули (застібки) з бронзи та срібла, намистини зі скла рожевого та синього кольорів різних за формою. Найбільш вразили дві прикраси - підвіски з жовтого металу зі вставками прозорого червоного каменю.
Знайшли також скелет жінки у порушеному порядку, що свідчить про сліди попереднього втручання. Цінність історична, бо можна відтворити дещо з життя та побуту пізньосарматського періоду. Рідкісні археологічні пам’ятки для України можуть бути корисними фахівцям палеологеоргафії (дослідження ґрунтів), які завдяки розкопкам зроблять таке припущення: клімат на початку перших століть нашої ери був сухий і гарячий, подібний до клімату Приазовських степів. А те, що кочові сармати займалися скотарством (розводили велику рогату худобу, овець, кіз), розвінчує міф про сало, як одвічний національний продукт. Оглянувши відому археологічну пам’ятку, яка являє собою селітровий комплекс часів козацтва і поховальних пам’яток доби бронзи та пізнього сарматського часу, ми поверталися під великим враженням. Віриться, що не одне покоління прокладе туристичні маршрути у цю чудову місцину.
Оксана МІРОШНИЧЕНКО.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS