Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 230

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Новини

Долі людські
В.Токарю було два роки, коли німецькі війська вступили у Филенкове. Але ця подія залишила яскравий спогад у пам’яті хлопчика. «Я з тіткою був на ставку, де вона прала білизну, - згадує чоловік. - Грався хворостиною, коли до нас підійшов чоловік у формі. Він поговорив з тіткою Наталкою, а та – у сльози і тікати. Я ледве за нею встигав. Прибігли до двору, на порозі – дід і баба. Із нашого подвір’я добре було видно наступ ворожої колони: легкові і вантажні автомобілі, мотоцикли. А на момент звільнення Филенкового я був у Сторожовому. Ще пригадую, коли робили меморіальну дошку у селі, мало не помилились із ім’ям та по батькові мого тата, адже він – Пилип Терешкович». Ольга Іванівна розповіла, що батька свого не пам’ятає, бо жорстока війна забрала його у родини. Тож увесь тягар взяла на себе мати. Тяжко працювала в тилу, за що отримувала полумисок супу на день. Сама його не їла, а несла дітям. Весною і влітку харчувалися конюшиною, вишневим листям. Ранньою весною виходили в поле, збирали минулорічну гнилу картоплю і робили з неї крохмаль. Юшки, смачнішої і наваристішої за крохмальну, годі було й уявити. Після війни почали ходити до школи. Ольга Іванівна пригадує, що жити стало трохи легше, тож усі діти мали хороший одяг та шкільні сумки. «А нам без батька все одно скрутно було, - розповідає О.Токар. – Пам’ятаю, до школи ходила з полотняною торбою і заздрила іншим. Ще прикріше було, коли до когось батько прийде, тоді мене ніби обпікало. Так сумно ставало, що нікому промовити: „Тату!” Після війни і тяжкої відбудови держави життя потекло звичним руслом. І подружжя Токарів під мирним небом надбало двох дітей, радіє нині чотирьом онукам. «Прикро лишень, що коли на пенсію вийшов, то мало хто мене й згадує, - поскаржився В.Токар. - Раніше якось усе серед людей, багато спілкувалися, збиралися і на роботі, і на свята». Здоров’я у пенсіонерів уже не те, але утримують невеличке господарство, пораються на городі. Головне, щоб наснаги вистачило ще й на весіллях онуків погуляти!
Дар'я ГУСТІЛІНА.
Категорія: Новини | Додав: редакция (18.05.2012)
Переглядів: 377 | Теги: ЧУТОВЕ, Сільські новини, Чутово | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту