Наче вчора був осінній призов 2011 року, а сьогодні статний юнак вже розповідає про армійські будні. Потрапив до 95-ої окремої аеромобільної бригади у Житомирі. Служба, згадує Сергій, не з легких. Тяжко було перші місяці пристосовуватися до суворих умов проживання, знайомитися з новими людьми, звикати до розпорядку дня. Та з часом звикся. До того ж і командування всіляко підтримувало новобранців, аби ті швидше змогли адаптуватися. На все життя запам’яталися навчання «Перспектива-2012», на яких були присутні Президент України та Міністр оборони. Неабиякий гарт отримав, коли три доби жив під відкритим небом, в окопах, багато часу проводив на стрільбищах. «Під час занять навчився складати парашут, - розповідає С.Заєць. - За нормативами це потрібно зробити за 40 хвилин. Ми ж вперше впоралися з цим завданням за дві години під пильним контролем офіцерів-інструкторів. А чого варта підготовка 320-кілограмового міномета у бойову готовність! Уп’ятьох нам вдалося виконати це на відмінно - лише за сорок секунд». Часто навчання, як пригадує юнак, були близькими до бойових умов, що потребувало неабиякої витривалості й сміливості. Цих якостей Сергію не позичати. Ще до армії хлопець серйозно займався спортом, зокрема легкою атлетикою і футболом. Навчаючись у старших класах Филенківської школи, захищав честь освітнього закладу на стадіонах; нині грає у відомій футбольній команді «Сокіл» з Рябківки. Прагнення до здорового способу життя у Сергія від його наставника Володимира Зуба, який переконав юнака, що спорт – це здоров’я і гарт. Армійська ж служба, як пересвідчився Сергій, це ще й перевірка на вірність і надійність товаришів. Саме таких справжніх друзів зустрів хлопець в армії. «Звільнення у запас супроводжували міцні обійми й скупі чоловічі сльози, - говорить вчорашній солдат. – Тож ми домовилися невдовзі зустрітися, аби у згадках поринути у насичені армійські будні».
Наталія ЛОСЬ.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS