Клопоту з малечею вистачає. Хоч інколи мама й втомлюється від щоденних турбот, та все ж з усмішкою говорить: «Діти - моє щастя». А дівчатка щодня радують матусю своїми маленькими досягненнями. «Важко буває у вихідні, коли діти вдома, адже вони потребують постійного нагляду, - розповіла Руслана. – Утім, встигаю все, до того ж, допомагають мама, свекруха. А підтримкою й опорою для мене є чоловік Микола. Коли пораюсь по господарству, донечки завжди крутяться біля мене, отож вчу їх рахувати, декламувати вірші. Діти вимагають неабиякої зосередженості, уважності, тож разом з ними самовдосконалююсь і я». Спілкуючись зі мною, мама не спускала очей з обох донечок. Аж раптом Ярослава, забившись рукою, біжить з плачем до неньки. Кілька лагідних слів й ніжних дотиків – і маля вже радісно всміхається. Руслана ж пояснює: «Тут важливо не те, наскільки боляче, а те, що мама пожаліла». Мабуть, тому в миті, коли нам боляче чи сумно, шепочемо: «Мамо, мамо!» Адже, навіть розуміючи, що в своїх бідах часто винні ми самі, знаємо, що мамі все одно: вона у будь-якому випадку пожаліє нас і втішить.
Дар’я ГустілінА.
| 
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS