Каталог статей

Саме з цієї нагоди на лоні мальовничої природи поблизу одного зі ставків зібралися колишні солдати і офіцери з різних населених пунктів району, яких запросив підполковник у відставці, Іскрівський сільський голова Анатолій Сватенко. У гамірному колі непросто було зосередитися на розповіді когось одного, всі намагалися хоч щось пригадати з минулого. Виявляється, А.Сватенко та Войнівський сільський голова Анатолій Бугай проходили строкову службу в одній військовій частині Львівського прикордонного загону, тільки з різницею у десять років. «Можливо, й спали на одному й тому ж ліжку», - посміхаючись, мовив Анатолій Іванович. Там же бойовий гарт отримав й Іван Петренко зі Сторожового.

Взагалі ж, Анатолій Михайлович обрав непростий, але відповідальний шлях у житті – присвятив себе військовій справі. Понад двадцять років в армійських лавах, був інструктором з політчастини, секретарем комітету комсомолу в/ч, комендантом прикордонної дільниці у Прибалтійському окрузі, має медалі «За отличие в охране государственной границы СССР», «За бойові заслуги». Коли перебував на військовій службі у 95-му Калінінградському прикордонному загоні, зустрівся з призовником Віктором Борцем, який нині проживає в Артемівці. Як зазначив А.Сватенко, Віктор Олексійович проявив себе з найкращого боку, свідченням чого є відзнаки «Отличник пограничных войск» першого й другого ступенів та звання старшини.

Володимиру Хитушку з Черняківки довелося служити в переломний період для нашої держави – у 1990-1992 роках: присягав на вірність СРСР, так звану «учебку» відбував в Азербайджані, служив на Далекому Сході, а після звільнення повернувся уже в незалежну Україну. Служиві розповіли, що тоді багатьох переводили в Україну, чимало наших земляків опинилися майже вдома – у військовій частині, яка дислокувалася в Артемівці. Та під цю категорію аж ніяк не підпадали прикордонники, яким не дозволяли лишати кордон.

Поспілкуватися з побратимами прибули й жителі Чапаєвого Іван Бабічев та Юрій Ханін. Останній виконував обов’язок перед Батьківщиною у Мукачевському прикордонзагоні, був інструктором служби собаківництва. Друзі жартують: «Слід брав краще від собаки». Набуті в армії навички знадобилися чоловіку після демобілізації, коли тривалий час працював у правоохоронних органах.

Вшанувати світлу пам’ять нині покійного Миколи Гонтара з Артемівки прибув його син Станіслав. Микола Михайлович у шістдесятих роках добросовісно служив на Іранському кордоні. За життя цей день був надзвичайно важливим для колишнього солдата.     

Серед запрошених на зустрічі був і найповажніший за віком – 71-літній  Сергій Бондар з Коломака. Його строкова служба припала на 1962-1965 роки у Закавказькому окрузі на межі з Туреччиною. За три роки Сергію Олександровичу доводилося спостерігати за життям військових на заставі. Тому, проголошуючи тост, він насамперед запропонував віддати належне й низько вклонитися дружинам офіцерів, які разом з чоловіками мужньо й терпляче несли ту нелегку ношу.

Привітати прикордонників приїхав уродженець Іскрівки Анатолій Рязанов. Старшина запасу служив на Півночі, працював у органах Держбезпеки,  очолював та займався викладацькою діяльністю у Харківських навчальних закладах.

Відповідальність служби на заставі відзначив Чапаєвський сільський голова, колишній зв’язківець Михайло Сорокін.

З поважних причин був відсутній чутівець Микола Беліменко, за плечима якого – Східні війська на острові Даманський у 60-их роках.

Не оминули колишні військові й подій сьогодення. Зауважували, що тривожний час вимагає від прикордонників особливої пильності, вишколеності й бойової готовності під час захисту українських рубежів від незаконних дій та посягань.

Зустріч завершилася традиційним фото на згадку про приємні хвилини спілкування у колі вірних друзів-побратимів. А окрасою світлини стали зелені кашкети та кітелі, які дбайливо зберігають колишні солдати та офіцери.

Наталія ЛОСЬ.