Каталог статей

 

- З дитинства мріяла допомагати людям, надавати невідкладну допомогу і просто бути чимось корисною для них. Тож вирішила після закінчення школи вступити до Лохвицького медучилища. Здобуті знання з 10 березня 1969 року застосовую в акушерській діяльності у пологовому відділенні Чутівської районної лікарні. Спершу було багато незрозумілого, та мені допомагали і словом, і ділом вмілі, тактовні й розумні акушерки: Анастасія Ємець, Марія Гапуленко, лікарі акушери-гінекологи Лідія Мітяєва, Лідія Кудацька. Я й молодші мої колеги і досі використовуємо на практиці їхні настанови й поради.

 

 

- Моя професія відрізняється від інших тим, що поєднує кілька спеціальностей. Окрім того, що акушерки приймають пологи, вони виконують і обов’язки дитячої, палатної, операційної й анестезіологічної медсестри, психолога тощо. Звісно, присутній і лікар, який безпосередньо контролює увесь процес, щоб допомогти майбутній мамі і її дитині в екстреній ситуації, адже випадки бувають непередбачуваними. Траплялось, що на одній зміні народжувались декілька немовлят з невеликими інтервалами часу. Колектив у нас дружний. Акушери-гінекологи О.Тростенюк, А.Онікієнко, старша акушерка Л.Шило, акушерки В.Демиденко, Л.Лисенко, Г.Кротенко, молодші спеціалісти А.Шеремет та А.Сусідко, санітарки О.Омарова, О.Порохня, Л.Михайльчак, О.Матюшко постійно допомагають один одному і, як результат, – відчувають задоволення від роботи, радіють за кожну породіллю. А яке ж то щастя, коли ти тримаєш на руках щойно народженого малюка, котрий вдихнув ковточок свіжого повітря й подав свій перший особливий голосок у новому, незнайомому для нього світі. Емоції надзвичайні, їх словами не передати!

 

 

- Так, працюю я вже 43 роки, хоча і на пенсії. Якщо говорити про ставлення працівників до пацієнтів, то воно не змінилося. Ми всі на сто відсотків віддаємось своїй улюбленій справі. От тільки пологів у районі на початку моєї діяльності було 700-800 за рік, а зараз набагато менше. Можливо, на це впливає низький рівень життя. Від декого можна почути, що багатодітність – розкіш в наші дні, адже дуже складно утримувати велику сім’ю. Хоча нині держава цінує материнство, виплачує грошову допомогу. Та чи надовго її вистачає? Я ж хочу сказати одне: скількох би діточок жінки не хотіли мати, слід пам’ятати, що стати мамою – то велике щастя, яке не має меж. Двері нашого пологового будинку завжди відчинені. І нехай лелека приносить вам лише приємні сюрпризи!