Каталог статей

Я все життя вертатимусь до тебе, із трепетом переступаючи поріг…

 

Такими словами запевняли рідну Таверівську школу учні й минулорічні випускники під час святкування славного ювілею – 40-річчя з часу відкриття навчального закладу. Далекого 1968-го заклали фундамент, а вже через чотири роки новобудова гостинно відчинила свої двері. Вчителі-ветерани та тодішні школярі добре пам’ятають, як це було, тож охоче поділилися спогадами. Зокрема, випускники 1977 року Лідія Різник та 1980-го Олександр Шинкаренко, вчителька-пенсіонерка Мері Сердечна пригадали, з якою радістю діти, а їх було тоді 118, разом зі своїми наставниками п’ятого грудня 1972 року переступили поріг двоповерхової новобудови. До цього всі тулилися у тісному приміщенні Олександрівської школи, за три кілометри від Таверівки. У будь-яку погоду долали чималу відстань. Коли ж вдавалося під’їжджати на критій вантажівці або ж підводою, то було неймовірне щастя. Школу ж зводили гуртом: пересічні жителі села, учні і вчителі допомагали будівельникам. Кожну вільну хвилину всі працювали на об’єкті, аби прискорити дату здачі його в експлуатацію. Як пригадує тодішня голова профкому Таверівського бурякорадгоспу Катерина Онищенко, спочатку будувалися господарським способом, і лише 1971 року стали надходити державні кошти. Микола Полтавець, який став першим директором цього навчального закладу, щодня ходив на ранковий наряд до директора бурякорадгоспу, як на роботу. Сьогодні ж школа живе, розвивається, навчає, виховує. А головне, пам’ятає всіх своїх умілих керівників, які вклали частинку себе у її розвиток. Присутні у залі вирушили у своєрідну мандрівку крізь час, події, дати й імена завдяки історичній слайд-презентації. На мультимедійному проекторі – портрети директорів, а ведучі учні Вікторія Радіоненко та Вадим Шепель і вчителі Наталія Москаленко та Андрій Петрашенко розповіли про кожного з них.

Так, три роки присвятив себе директорській справі мудрий і цілеспрямований Микола Васильович Полтавець. За його ініціативи навколо школи розбили фруктовий сад, який став візитівкою закладу, обдаровуючи всіх соковитими плодам й донині. Не дожив цей шанований директор до славного шкільного ювілею... Пам’ять про нього, як і про всіх педагогів, які відійшли у вічність, вшанували хвилиною мовчання. Із 1975 року керівництво школою взяв на себе Микола Володимирович Москаленко. За час його роботи будівлю облицювали плиткою, а на придбаних ним електричних плитах і досі готують смачні обіди учням. Новий етап у житті школи настав з приходом у 1978-му на директорську посаду досвідченого педагога Любові Іванівни Кошеленко. Шістнадцять років поспіль ця чарівна жінка щодня і щогодини піклувалася про тепло в шкільній родині.

Із 1994 року продовжив починання своїх попередників Віктор Павлович Ткаченко. Взагалі ж він у школі з першого дня її існування. Під його керівництвом навчальний заклад газифікували, саме ж приміщення набуло сучасного естетичного вигляду. Як розповіли його колеги, Віктор Павлович чимало зробив корисного, що стосується господарської частини, бо ж немає, мабуть, нічого, що б не піддалося його умілим рукам. До речі, педагогічний стаж родини Ткаченків саме у рідній школі – майже дев’яносто років: крім сорока голови родини, 37 – його дружини, Світлани Леонідівни, дев’ять – старшої доньки та два – молодшої. Зараз доньки В.Ткаченка продовжують вчителювати в інших навчальних закладах. Справжня педагогічна династія!

Цього року школу очолила молода, енергійна, завзята Марина Олексіївна Кулик і з перших днів спрямовує свою роботу на збереження та примноження кращих традицій. Сорок років для школи – термін чималий. За цей час 24 випускники закінчили навчання на відмінно. Деякі з них тепер передають знання, любов та турботу молодому поколінню. Це – Валентина Сегеда, Ірина Дудник, Микола Кошель, Наталія Москаленко, Тетяна Давидова, Олена Ісип, Віта Терещук, Олександр Філоненко, Ігор Радіоненко. На свято шкільної родини прибуло чимало гостей зі щирими вітаннями та подарунками. Так, заступник голови РДА Світлана Титар, заступник голови районної ради Віктор Калаур та начальник відділу освіти РДА Мілана Павленко відзначили активність, працелюбність та згуртованість педагогічного й учнівського колективів, затишну атмосферу, що панує у школі. Виступаючі надсилали особливі вітання вчителям-ветеранам, які доклали неабияких старань для здобуття учнями якісних знань: Мері Сердечній, Лідії Лагоді, Василю Сліпку, Любові Качалі, Катерині Огійко, Світлані Ткаченко та багатьом іншим. А ювілярці бажали розвитку і стабільності, щоб щороку першого вересня дзвінкий дитячий сміх лунав у кожній класній кімнаті. Подарунком від районної влади стала електрична піч.

 

 Від імені виконавчого комітету Таверівської сільської ради слово мала виконуюча обов’язки сільського голови Ольга Кошель. Після сердечних привітань вона вручила навчальному закладу спортивний інвентар. Виступив на ювілейному зібранні і колишній учень, а нині голова місцевого фермерського господарства Олександр Шинкаренко. Тут, у стінах рідної школи, здобули необхідні знання він та його діти, вчителює дружина. Донька Ірина, випускниця 2008 року, виконала хвилюючу пісню «Прощавай, рідна школо!», а Олександр Володимирович презентував навчальному закладу комп’ютер. Не зміг прибути на урочистості голова фермерського господарства Віктор Онищенко, та все ж без подарунка ювілярку не залишив – придбав морозильну камеру. Не з порожніми руками з’явилася і голова місцевої ветеранської організації Катерина Онищенко. Від імені вчителів-пенсіонерів вітали свою другу домівку В.Ткаченко та Л.Кошеленко і приготували символічний подарунок – електричний шкільний дзвінок, який щоранку кликатиме учнів за парти. Одна із перших випускниць Катерина Шляпкіна присвятила іменинниці пісню в дуеті з Іриною Мотієнко, а Лідія Різник знайшла найкращі слова для всіх своїх наставників, а особливо для вчительки російської мови та літератури М.Сердечної, яка прищепила їй любов до мов і допомогла обрати непростий педагогічний шлях. Повноцінна діяльність навчального закладу неможлива без підтримки сільгоспвиробників і приватних підприємців. Тож слова вдячності з вуст директора школи М.Кулик лунали на адресу керівника СТОВ «Ніка» О.Осетрова, фермерів О.Шинкаренка, М.Грекова, В.Онищенка, підприємців В.Завгороднього, О.Толмачова, Л.Шмойло. Сьогодні знайти підхід до кожного дитячого серця намагаються п’ятнадцять педагогів, які працюють у навчальному закладі. Завдяки їхній наполегливій праці таверівські школярі серед переможців районних предметних олімпіад, бо наслідують девіз школи: «Хто знання має, той мур ламає». А ще вони активні учасники і призери спортивних змагань, дипломанти і лауреати творчих фестивалів, талановиті художники, майстри гуртка «Умілі руки», завзяті танцюристи. Бо ж школа – не тільки навчання, а й світ гармонії з прекрасним. Про це свідчили і виставка робіт «Скарби моєї родини» у святково вбраному фойє, і чудові концертні номери, які дарували учні своїй рідній школі й наставникам. До речі, учасники хореографічного гуртка «Краплинка», яким керує молодий, талановитий вчитель Андрій Петрашенко, вразили гармонійними номерами і яскравим вбранням.

 Достойна зміна своїм старшим товаришам підростає у дитячому садочку «Антошка», що діє при школі. Малюки подарували ювілярам чудовий танець, а завідуюча І.Мотієнко за українською традицією вручила директору коровай, оздоблений калино. Талановиті у Таверівці не лише діти, а й вчителі. Дотепний гумор пише й майстерно декламує Лілія Гезей, чудовими голосами можуть похвалитися, зокрема, Т.Давидова та В.Сегеда, що виконували сольні номери, а також гурт педагогів. З хвилюванням кружляли у вальсі вчителі-пенсіонери під мелодію пісні «Листопад», яку подарувала ветеранам В.Сегеда. Завершилося феєричне дійство внесенням до зали святкового торта і виконанням фінальної пісні учасниками заходу. Ведучі щиро дякували всім, хто завітав на урочистості, і бажали радості, благополуччя, миру й тепла. Нехай же збудуться і всі ті добрі слова, які залишили гості на своєрідному деревці побажань у фойє навчального закладу, а альбом історії школи з роками поповнюється новими цікавими записами.