Каталог статей

Оксана КОВАЛЕНКО: "Сторожове - кочовий рай для вчених”

Юрій ЧАПЛИГІН.

Фото автора.

Четвертий рік поспіль спільна експедиція Полтавського національного педагогічного університету (ПНПУ) ім. В.Г.Короленка та Полтавського краєзнавчого музею проводить у Сторожовому археологічні розкопки на так званих Сторожівських могилах. До складу експедиції входять як науковці, так і викладачі та студенти історичного факультету педуніверситету, які таким чином мають змогу доторкнутися до давнини і потримати її, як-то кажуть, у руках.  Археологи досліджують кургани двох типів: поховання катакомбової археологічної культури, яким понад чотири тисячі років, та поховання пізньосарматських, аланських племен, які проживали в степах у IV ст. н. е. Керівник експедиції, доцент кафедри історії України педуніверситету, кандидат історичних наук Оксана Коваленко (на фото праворуч) розповіла: «Сторожові могили колись були укріпленим козацьким пунктом, з якого добре виднілася прилегла територія на багато кілометрів. На цьому місці козаки влаштовували сторожову заставу, щоб не пропускати кочовиків зі Сходу на Гетьманщину. Але населення з’явилося набагато раніше. Ще понад 4 тис. років тому тут проживали носії катакомбової археологічної культури, яка отримала свою назву від методу поховань. Її представники проводили поховання в катакомбах, у бічних шахтах. На сьогодні ми дослідили близько десяти таких поховань і зараз розкопуємо один із курганів цієї культури. Також досліджуємо курганні могили аланських племен.

Для кожної з цих культур характерний свій поховальний інвентар. Давні люди вірили у потойбічне життя, а тому поруч із небіжчиками клали до могил посуд, зброю, речі особистого користування, знаряддя праці, прикраси, музичні інструменти із кісток тварин та ін. У похованнях катакомбової культури ми не знаходимо металевих речей, тоді їх фактично не було. А ось у курганах сарматів зрідка трапляється метал, але небагато, здебільшого, наконечники стріл та кілька прикрас. Також ми виявляли дитячі поховання з деформованими черепами. Дітям від  народження прив’язували до голови дощечки, і від цього форма їхнього черепа змінювалася. Робилося це з релігійною метою».

Я поцікавився у істориків, чи знаходили вони речі із золота та дорогоцінних каменів. Співкерівник експедиції, перший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею Роман Луговий пояснив, що для археологів не важливо, знаходять вони вироби із золота чи із глини. Головне - цінність знахідок для історії і те, що вони можуть розповісти науковцям про життя та побут стародавніх людей. Та дорогоцінні речі, з точки зору простого обивателя, учасники експедиції все ж знаходять. Зокрема, досліджуючи у 2008 році поховання молодої половчанки, археологи знайшли золоте оздоблення головного убору, яке засвідчило про високий статус у своєму племені похованої жінки. Про цю знахідку  науковці описали у збірнику наукових праць «Старожитності лівобережного Подніпров’я».

О.Коваленко розповіла, що Сторожові могили згадувалися ще у літописі Самійла Величка XVII ст. Деякі кургани розрили козаки, які варили селітру. Вперше безцінний історичний майданчик у Сторожовому дослідив в 1924 році відомий археолог М.Рудинський, але ніяких розкопок не проводив. У 1946 році полтавський краєзнавець Г.Сидоренко, яка була родом із Первозванівки, об’їжджаючи рідні місця, звернула увагу, що окрім великих насипів, є ще маленькі. Таким чином вона простежила катакомбову культуру. У 2002 році Сторожове досліджувала експедиція Ковалівського НВК ім. Макаренка під керівництвом С.Сапєгіна. Він дослідив археологічний майданчик, зробив кілька перерізів буртів і в одному з курганів знайшов глиняний горщик.

«Сторожове поступово стає цінним історичним місцем, - зазначила Оксана Валентинівна. -  Адже це такий собі кочовий рай для вчених. Нам  відомі два пізні могильники кочових племен, які є цінним історичним надбанням. Окрім польових робіт, у Сторожовому ми провели дві наукові конференції. У 2008 році тут пройшли наукові читання пам’яті Г.Сидоренко, а в 2010 році відбулась Міжнародна конференція «Інтеграція археологічних та палеогеографічних досліджень».

В археологів на Чутівщині попереду ще багато роботи, адже не всі кургани досліджені і вивчені. Самі ж науковці сподіваються, що нащадки зможуть зберегти свою культурну спадщину і вберегти її від «чорних археологів», які бездумно розривають безцінні історичні місця.