Каталог статей

Завідуюча фермою Тетяна Чернобай розповідає, що сім’ї цих птахів, зазвичай, складаються з одного самця та двох самиць. У природі страуса-маму, яка висиджує яйця, може на деякий час замінити у гнізді її «чоловік», аби самиця мала змогу поїсти і, можливо, трохи розім’ятися. У родині страусів з ТОВ «Сторожове» голову сімейства звуть Тімохою. Пір’я він має чорного кольору, а кінчики крил та хвоста – сірого. Самиці ж, дві Марусі, Даша і Фрося, мають сріблясто-сіре забарвлення. Цікаво, що на ногах у страуса по два пальці, а не три, як у більшості птахів з наших широт. Т.Чернобай повідомила, що на подвір’ї вони лишатимуться до настання сильних холодів. Тож незабаром птахів переведуть у приміщення. А це теж нелегко, адже Тімоха, як велить йому інстинкт, буде захищатися і битися. Удар страуса, який має надзвичайно сильні ноги з гострим кігтем на кінці великих пальців, дуже небезпечний. Тож птахові надінуть спеціальну маску на голову: не бачитиме ворога - не зможе ударити. У теплу пору року самиці несуть яйця. Одне страусине яйце вагою дорівнює трьом десяткам курячих. Яйця у господарства купують для ресторанів. Їхній плюс – дієтичність. У ТОВ «Сторожове» одна самиця страуса за сезон приносить до 15 яєць. А от висиджувати молодняк птахи чомусь не поспішають. Їдять страуси те, що і звичайна свійська птиця. До їхнього раціону входить кукурудза, ячмінь, пшениця. Влітку птахи полюбляють ласувати соковитою зеленню. Взимку їх підгодовують сіном. Для нормального травлення страусам необхідні також дрібні камінці. Загалом же за місяць один птах з’їдає близько сорока кілограмів корму. Т.Чернобай розповіла, що з туші страуса практично немає відходів. Пір’я використовують для виготовлення прикрас, очі і кров цінують у медицині, надзвичайно дорога і шкіра страуса. А з міцних кігтів виходять чудові склорізи. М’ясо ж дієтичне і дуже корисне. Слід відзначити, що науковці з Національного аграрного університету України разом з фахівцями АТЗТ „Агро-Союз” на базі Асоціації страусівників України розпочали розробку загальнодержавних і галузевих стандартів на технологічні процеси виробництва й оцінки продукції страусівництва та проведення наукових досліджень у цій галузі птахівництва. Утім, українці завжди ставились до свійських тварин не як до піддослідних об’єктів, а як до домашніх улюбленців. Про це свідчить хоча б той факт, що всі тварини на будь-якій фермі мають клички, а не лише номера, як це прийнято за кордоном. Український господар звик навіть спілкуватися зі своїми підопічними, щоб дізнатись про особливості характеру тварин. Не стали винятком і страуси на фермі у Сторожовому. Тут працівники розмовляють з птахами, і вони мимоволі запам’ятовують своїх добрих господарів та радо зустрічають їх біля огорожі. Ще до недавнього часу страуса сприймали як екзотику, а виявилось, що цей птах не надто відрізняється від, скажімо, індиків. І хоча є певні особливості у технології їх утримання, страуси можуть стати надійним джерелом прибутку для українських аграріїв.

Дарія Густіліна