Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Наші довгожителі
Народилася А.Стефанів у 1921 році в селі Рогачин Бережанського району, що на Тернопільщині. Родина була працьовитою та великою. У сім’ї дружно вживалися декілька поколінь: дід з бабою, батько з матір’ю, четверо дітей, двоє зятів. Змалку дівчинка була привчена не сидіти без діла. Смачно готувати, поратися по господарству, вишивати - усього навчилася у неньки. Тож усе це стало в нагоді, коли вийшла заміж. Утім подружнє життя було недовгим. У 1941 році народила єдиного сина Ярослава, а через десять років трагічно загинув чоловік. Так і зосталася вікувати наодинці. А свою невитрачену любов і ніжність щедро віддавала онукам і правнукам.
Трудова стежина Анни Петрівни була тернистою і сповненою тяжкої праці, як і у багатьох її сучасниць. Та жінка стійко, смиренно долала усі незгоди і труднощі. Працювала ланковою на городній бригаді, виконувала різні польові роботи.
А тим часом підростав Ярославчик, який став опорою і гордістю матері. Закінчив технікум механізації, знайшов собі чарівну пару - Галину із Сумщини. Її після закінчення педінституту направили викладати іноземну мову у Филенківську школу. Так молоде подружжя опинилося на Чутівщині.
Ярослав Йосипович спочатку працював водієм «швидкої допомоги», а пізніше став навчати водійській справі школярів у Артемівському учбовому комбінаті.
Згодом у родині на світ з’явилися двоє хлопчиків Ігор і Сергій. Коли меншому виповнилося півроку, Галина та Ярослав попросили неньку доглянути за малям. Тож Анна Петрівна, яка на той час уже вийшла на пенсію, покинула рідне село й у 1978 році перебралася у Филенкове.
Метка і вправна господиня встигала і смачний обід приготувати, і господарство попорати, і город виполоти, і за непосидючим онуком доглянути. А ще Анна Петрівна - майстерна вишивальниця. Яскравою вишивкою прикрашала постільну білизну, рушники, одяг. Набожна жінка декілька рушників подарувала і місцевій церкві. Також її вироби прикрашають виставки народних умільців під час святкових заходів у селі. А про смачні пироги, рогалики і хліб А.Стефанів ще й досі згадують не лише онуки, а й вдячні односельці, з якими щедро ділилася і випічкою, і рецептами.
Жінка свою любов до Батьківщини передала й онукам. Тож недарма обоє обрали професію справжніх чоловіків – захищати Вітчизну. Старший Ігор був миротворцем під час військових дій у Югославії. Отримав поранення, потрапив у полон. Повернувся на Україну старшим лейтенантом. Нині підполковник запасу І.Стефанів живе і працює у Кременчуці.
А Сергієві бабуся стала матір’ю, бо Галина Артемівна померла, коли синові виповнилося лише десять років. П’ять років тому полишив цей світ і Ярослав Йосипович.
Сергій закінчив педінститут, але життя пов’язав з армією. І зараз він перебуває на військовій службі на Харківщині. Частенько доводиться виїздити у зону АТО. Утім, чоловік завжди знаходить час навідатися до рідної бабусеньки. Зігрівають теплом стареньку і троє правнуків. Є у неї навіть праправнучка, якій перед Різдвом виповнився рік.
А у ювілейний день народження гостей у бабусиній хаті зустрічав старший онук Ігор Ярославович та соціальний працівник Тетяна Филенко. З подарунками і вітаннями до оселі Анни Петрівни завітали голова районної ради Володимир Филенко, заступник голови РДА Тетяна Данільченко, Филенківський сільський голова Тетяна Тараненко. Бабуся привітно зустріла гостей, тепло і щиро обіймала кожного, а наостанок навіть вірші про Україну та воїнів, які нині її боронять, продекламувала, чим до сліз пройняла прибулих. Саме у цьому мабуть і є рецепт довголіття цієї щедрої на добро і любов до ближнього та рідної землі жінки, яка не зламалася перед випробуваннями долі.
Джерело: http://чутівська газета сільські новини |
| Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (26.01.2016)
|
| Переглядів: 932
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
