Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Захисники Вітчизни
Роман Шестакович з Таверівки, Сергій Бойко з Чапаєвого, Дмитро Небрат з Кантемирівки, Микола Андрусевич з Водяного, Олег Дряпак з Чапаєвого (на фото ліворуч), Роман Хитушко з Кочубеївки, які брали участь у проведенні АТО та підпали під демобілізацію, 13 березня повернулися додому.
З цієї нагоди керівники району, держслужбовці, волонтери ГО «Чутівська громада» організували урочисту зустріч. Аби якнайшвидше привезти воїнів, юрист відділу освіти Владислав Юрченко надав всласний мікроавтобус та разом з начальником господарської групи Миколою Зінченком супроводжував солдат із Сум. Пальне для підвезення виділив голова асоціації фермерів Євгеній Моргачов. Оскільки дорога неблизька і розбита, то запланований на 21.00 захід періодично відтерміновували.
Тим часом до адмінбудівлі поступово сходилися всі, хто бажав віддати честь справжнім захисникам Вітчизни. Прийшла навіть молодь, яка розважалася на дискотеці в ресторані «Полтавчанка». А весела компанія, яка відзначала день народження, перервала сімейне святкування, аби зустріти героїв. Вони також прибули не з порожніми руками. Словом, від малого до великого прийшли вітати демобілізованих бійців. Хто з квітами, хто з прапорами, хто зі стрічками, а головне - з піднесеним настроєм.
Близько одинадцятої ночі мікроавтобус, в якому звичайними пасажирами були вчорашні бійці-артилеристи - гроза ворогів, зупинився біля адмінбудинку. Для демобілізованих бійців шостої бригади 27-го ракетно-реактивного полку такий прийом був несподіванкою. Не очікували вони побачити тут і своїх дружин, які завірили, що чекатимуть на них вдома. Тож, коли автобус прибув до місця призначення, бійці у першу хвилину дещо розгубилися. А їхні половинки, які найбільше їм зраділи, кинулися до них з поцілунками та обіймами. В руках вони тримали жовто-блакитні кульки. Сліз радості ніхто не стримував, адже пережили рік розлуки. Коли 25 березня минулого року мобілізовані покидали домівки, то сподівалися, що через десять днів повернуться, пройшовши перепідготовку. Однак з того часу минуло 353 дні. І яких!
Якщо спочатку жінки були спокійні за своїх коханих, то з травня уже почали хвилюватися. А коли у вересні хлопці під Маріуполем зайняли бойові позиції на важкій техніці, то кожна з них тліла серцем, не перестаючи молити Бога, аби зберіг її чоловіка.
«Слава Богу, повернулися живими і неушкодженими», - перша фраза, яку вони вимовили, коли побачили своїх суджених. А далі: «Молодці, таки дотримали свого слова. Ми ними пишаємося, вони найкращі!»
Зрештою, Ірина Шестакович, Юлія Небрат, Анна Бойко, Світлана Дряпак, Тетяна Андрусевич тоді були найщасливішими, адже вони впродовж року тільки й жили надією, що все буде гаразд. Матері вірили, що батьки їхніх дітей повернуться до них. І сподівання здійснилися. Тож коли юрба вигукувала: «Герої!», це стосувалося не лише прибулих воїнів, а і їхніх дружин, адже вони мужньо чекали на своїх героїв, долаючи страх і тривогу за їхнє життя. Бувало й таке, що аж три дні не спілкувалися телефоном. «Розуміли, що вони не можуть обізватися, але дуже переживали, - зізналися вони журналісту. - Ті три дні випали з нашого життя. А сили нам додавало ще й спілкування одна з одною та неабияка підтримка від волонтерів, небайдужих односельців. Велике спасибі усім, хто переймався нашими проблемами».
До прибулих воїнів зі словами подяки за хоробрість і вірність Батьківщині звернувся в.о. голови РДА Сергій Апряткін. Звичайно, у цю хвилюючу для усіх мить слів звучало небагато, переважали спонтанні емоції. Квіти, поцілунки, міцне потискування рук і невимовна спільна радість... Тож, коли дійшла черга до винуватців свята, вони дружно і чітко по-армійському проголосили патріотичні лозунги, які гучно сполохали тишу та відгукнулися захватом у серцях присутніх. А статний і бравий Дмитро Небрат завірив усіх, що свою Вітчизну вони гідно боронили і надалі зуміють її захистити від ворога. Його ж побратим Микола Андрусевич порадував журналістів, передрікши, що до літа на Сході України має все втихомиритися. На цій оптимістичній ноті і завершилася незабутня зустріч славних земляків, для яких розпочалося мирне життя. Тож віриться, що незабаром повернуться до рідних домівок усі, хто зараз зі зброєю в руках оберігає наш мир та спокій на Сході.
* * *
А 16 березня до рідних домівок повернулися воїни-учасники АТО Юрій Козловський з Чутового, Сергій Марченко з Лисичої, Сергій Яроватий з Черняківки (фото на 1-ій стор.).
Хвилююча зустріч з рідними та земляками відбулася у центрі Чутового біля адмінбудівлі. Захисників Вітчизни радо вітали старшокласники місцевої школи, які прийшли з виготовленими власноруч плакатами. До них приєдналися волонтери ГО «Чутівська громада», працівники державних установ, організацій та громадські активісти, які дарували прибулим воїнам квіти, щирі посмішки та теплоту своїх сердець. Заступник голови районної ради Віктор Калаур подякував бійцям за відвагу і самовідданість у захисті нашої Вітчизни та повідомив їм, що держава потурбувалася про їхню реабілітацію та санаторно-курортне лікування. Насамкінець всі учасники зустрічі дружно заспівали Гімн України.
А стомлених і зголоднілих вояків запросила до себе в кафе волонтер Полтавського волонтерського корпусу патріотів України Надія Легкобит, яка впродовж року опікувалася їхньою службою в армії, надаючи разом з усіма небайдужими людьми необхідну допомогу. Після смачної вечері та щирої бесіди демобілізованих доправили з Чутового до домівок жителі Артемівки Леся Володькіна та подружжя Салогубів.
Оксана МІРОШНИЧЕНКО.
Джерело: http://чутово, сільські новини |
| Категорія: Новини | Додав: редакция (20.03.2015)
|
| Переглядів: 456
| Рейтинг: 1.5/2 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
