Каталог статей

«Я намагаюся писати лише тоді, коли на душі сонячно, щоб потім, читаючи, знову заряджатися гарним настроєм самій і дарувати його іншим», - зазначила у передмові до своєї першої збірки з промовистою назвою «Позитивні моменти життя» молода чутівська поетеса Неля Горобець. Вона – член Чутівської спілки письменників, постійно друкується у щоквартальній газеті «Літературна Чутівщина», у газетах Чутівського та Котелевського районів і навіть у всеукраїнському виданні «Літературна Україна». Кілька її доробків увійшли до антології творів літераторів Чутівщини «Сонячні зажинки». Таке вагоме творче надбання спонукало Нелю Олексіївну видати власну збірку, в якій авторка закликає бачити позитив у кожному моменті життя. Збірка умовно поділена на тематичні розділи, перші з яких присвячені найдорожчим людям – доньці, чоловіку, батькам. У вірші «Коханому чоловіку й тату» лунають щирі слова вдячності, як ось: «Спасибі за те, що ти у нас є, що завжди плече підставляєш своє… Що ти кожен день і у будь-який час теплом і любов’ю підтримуєш нас». Романтичні нотки лунають у вірші «Ранкова кава»: «Останній сон розтанув непомітно, залишивши картинки кольорові, а на душі так тепло стало, світло від кави, поцілунків і любові». З особливою щирістю авторка звертається до батьків: «Не озирайтеся на пройдені печалі, Лише хороше в серці бережіть». Пригадує і незабутні шкільні роки. Зокрема, у вірші, присвяченому десятиліттю закінчення школи, пише: «В цей день у душі бешкетує дитинство. І наші роки стерла гумка шкільна, і спогади легко сплелися в намисто». Теплу згадку лишила по собі подруга: «Дитинство моє було надзвичайно цікавим і сповненим пригод завдяки найкращій подрузі Олі, з якою нам не було часу сумувати… Всі наші пригоди ми й досі згадуємо з посмішками та теплом у серці. І впевнено можемо сказати, що наше дитинство було справжнім!» Неля Олексіївна радить іншим ніколи не розчаровуватися у житті, у будь-якій ситуації бачити лише хороше, світле, заряджати своїм оптимізмом оточуючих. У вірші «Посміхнись» авторка пише: «Все мине! Зачекай і зберися. Розправ плечі й поглянь навкруги. В людей добрих ти доброму вчися і не думай, що всі вороги». Розділ «Пори року» поетеса присвятила природі, де у найпростіших речах помічає щось особливе. Зима для неї не сувора, а щедра, бо «дарує всім морозні поцілунки»; навесні «нестримно хочеться літати, радіти сонцю й просто жити»; літо для неї – то «волошки сині у густій пшениці», а осінь асоціюється зі «срібною павутиною» та «золотим листопадом». Слід зазначити, що збірка містить і фото живописних картин, створених рукою авторки. Власноруч вона проілюструвала й прозовий твір про домашнього улюбленця кота Нявчика, написаний для доньки Даринки. До речі, мистецтвом фотографії й живопису Н.Горобець захопилася недавно. Авторка зазначає: «Моя родина завжди підтримує мене й надихає у творчості». Змалку їй було у кого вчитися, адже і батько, і старші сестри також пишуть вірші й прозу. Перша збірка молодої авторки випромінює позитив не лише завдяки назві, тематиці творів, а й художньому оформленню видання: жовті сонечка ромашок немов посміхаються нам з обкладинки. А Неля Горобець бажає, щоб частинка її гарного настрою передалася кожному, хто братиме до рук її книгу.

Н.Лось