Каталог статей

Микола Федорович по господарству умів усе. Брався за будь-яку справу і доводив її до кінця. Як кажуть, очі бояться, а руки роблять. Так і з’явився у 1975 році добротний будинок з усіма господарськими будівлями. Попри щоденну наполегливу, успішну працю в ремзаводі, робкоопі, чоловік знаходив час і для родини. Постійно дбав про сімейний добробут. Утримував велике господарство, була й корівка. Працелюбству навчив і трьох синів, які разом з батьком доглядали за худобою. А матері вистачало до чого докласти руки. На прожиття заробляла, куховарячи у лікарні, а пізніше – у дитсадку «Теремок». Де б вона не працювала, скрізь старалася і годила людям. А в нагороду за це отримувала подяку від пацієнтів лікарні та батьків вихованців дитсадка. Чуйну, привітну, добросердну кухарку неодноразово запрошували готувати на весіллях, поминках. А тільки-но з’являлася вільна хвилинка, бралася за рукоділля, бо любила в’язати. Квітникарство - також захоплення Зінаїди Андріївни. З ранньої весни до пізньої осені і на подвір’ї, і на городі буяють квіти, а в хаті зеленіють кімнатні рослини. Чоловік хату тримає за один кут, а жінка – за три. У неї, як кажуть, «хата красна не лише кутками, а й пирогами». І прибрано, й наварено. Усе у Зінаїди Андріївни смачне, поживне і запашне. Тепер уже сили не ті, але й нині живе заради того, аби всім було добре. Знаходить також можливість хоч чимось допомогти ближньому. Підтримує добрі стосунки із сусідами, залюбки бавиться з їхніми дітьми. В атмосфері сімейної злагоди та взаємодопомоги по виростали сини. Двоє з них, Федір та Станіслав, живуть у Лубнах: один працює будівельником, інший - водієм. А Павло в армії служив у Москві, тож там і залишився. Як ті птахи, розлетілися з рідного гнізда, проте дорогу до отчого дому не забувають. Часто з дружинами навідуються до стареньких, аби розрадити, допомогти. Три онучки Соня, Альона, Юля та двоє правнуків Настя і Даніїл - це їхня радість та невимовна втіха. Сімейка, як у того Омелька: велика і дружня. А дружня тому, що мати з батьком любилять й поважають один одного та дбають, щоб в домі панували мир і злагода, кохання і вірність, тепло і затишок. Цей добрий родинний дух і допомагає синам іти по життю. Федір з дружиною два роки тому відзначили срібний ювілей спільного життя. А завтра злетиться з далеких доріг до рідного дому родина Непийводів на велике свято вірності і кохання. Вітатимуть із золотим весіллям своїх найдорожчих батьків, які для них найщедріші, найдобріші і найкращі у світі. Дякуватимуть за любов, турботу, терпіння і за те, що пронесли кохання через усе життя. Починають ювіляри багато теплих і щирих слів справжньої шани і любові. І бальзамом проллється на їхні душі увага дорогих гостей, адже екзамен на подружнє життя вони склали «на відмінно».