Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
До Дня художника України
Тримаю в руках невеличкий альбом у цупкій зеленій палітурці з пожовклими від часу аркушами, схвильовано вчитуюсь в рядки. Саме з них більше й більше дізнаюся про талант Івана Малича - шанованого і визнаного художника Чутівщини, який понад півстоліття виставляє свої картини на огляд загалу. Перший запис датується 22 грудня 1975 року, в якому художник Молдавської РСР, не вказавши прізвища, а лише залишивши автограф, зазначає: «Відвідавши виставку художника І.Д.Малича, був вражений пишнотою життєрадісності й оптимістичного реалізму, який відходить від його пензля. Є чудові, цікаві пейзажі, де художник досяг певних успіхів. У них багато настрою, любові до природи, її краси».
А далі - до сотні схвальних відгуків про невичерпну творчість нашого земляка-митця. Ось деякі з них: «У картинах багато світла, сонця, яскравих барв. Відчувається впевнена рука майстра. Сподобалася манера виконання художником робіт, його стиль, життєрадісність полотен - особливо осінні пейзажі. Від лікарів, 25.12.1975».
«Випадково потрапили на виставку - твори неперевершені, особливо «Ранній ранок на Дністрі». Всі картини гідні похвали і захвату. Від групи солістів опери Анікієв, 1975».
«Художник дещо своєрідно й експресивно передає красу рідного краю. У картинах багато ритму і гармонії природи. У них знаходить своєрідну форму для передачі пульсу сучасності, характерний прийом правдивого і конкретного зображення, що підкреслює тяжіння до традицій реалістичного живопису. Кореспондент газети «Молодь Молдавії».
Колектив хіміків відгукнувся так: «Радує соковитість фарб, широта охвату, національний колорит».
З 1997 року у книзі відгуків про персональні виставки художника Івана Малича з’являються схвальні записи і від чутівців. Так, Федір Коваль щиро вдячний художнику за хвилини радості і задоволення та незабутні враження від перегляду картин. Свою гордість цілеспрямованою, талановитою і творчою людиною, яка тонко передає глядачеві красу природи України, Молдови, Підмосков’я, Кавказу, висловила Ніна Кабаєва.
З глибокою повагою відгукнулися Іван Вертій, подружжя Любові та Анатолія Сябрів, Валентини і Володимира Іщенків, зазначивши: «Доземно вклоняємося нашому чарівному Чутовому, яке благословило на осяйне життя свого сина - Івана Даниловича Малича. Бажаємо подальшої щасливої особистої долі на радість рідній землі і її славним жителям».
Щоразу виставки робіт цього невгамовного творця були важливою подією в мистецькому житті Чутівщини. Майстерно виконані полотна завжди дарували справжню естетичну насолоду всім шанувальникам таланту живописця. Особливо, коли глядач у картині впізнавав знайомі ландшафти рідного краю. Тоді обов’язково з’являвся новий запис, як от: «Дуже приємно, що на чутівській землі живуть сьогодні гідні продовжувачі невмирущого таланту Марії Башкирцевої. У цьому переконуєшся, оглянувши персональну виставку художніх творів І.Малича. Велике спасибі Вам, Іване Даниловичу, за те прекрасне, що Ви робите для людей. Ваші твори спонукають бути кращими, добрішими, дивитися на життя більш оптимістично та виховують у відвідувачів позитивні риси характеру. Сім’я Глущенків, 24.06.2000».
Його альбом відгуків поповнився ще й такими рядками директора Черняківської школи Валентини Хоменко: «Сьогодні приміщення нашої школи квітне живими кольорами, чудодійним натхненням, позитивною енергією картин Івана Малича. Його роботи передають живу душу, палкий вогник життя, оптимізм. Від імені педагогічного та учнівського колективів висловлюю щиру вдячність Івану Даниловичу за його талант, життєву енергію, яка надихає всіх, хто спілкується з ним, цікавиться його роботами. Велике спасибі за подарунки, зроблені на честь нашої знаменитої землячки М.Башкирцевої. Ваші картини будуть великою цінністю шкільного музею».
Подаровані ним картини прикрашають не лише музеї Чутівщини, а й Полтавщини та інших регіонів, куди тільки могла досягти щедра рука майстра. До речі, Іван Данилович багатий не лише в творчості, а й у дружбі та гостинності. Радісно і святково увійти в широко відкритий для гостей дім, збудований разом з дружиною, Вірою Іванівною, яка, на жаль, відійшла у вічність. Приємно споглядати оригінальний інтер’єр, декорований власноруч ліпленням, прикрашений картинами господаря та старанно і вимогливо дібраними мистецькими речами, в яких поєднується експресивне минуле і вишукане сучасне. Відданий турботам свого дому, перемагав негаразди творчим поривом. Це й допомагало йому увічнювати життя в образах, окреслених пензлем, вмоченим у строго дібране багатобарв’я фарб.
Його енергії та творчому пошуку немає меж. А трудолюбство і постійне бажання художника осягнути щось нове завжди дивують. Майстер пензля у своїх роботах незмінно продовжує втілювати думки, почуття, поєднувати мить і вічність. Обрії його творчості надзвичайно широкі, бо він не втомлюється безперестанку писати й писати свої шедеври. Їх у нього понад півтисячі! І кожна його картина - це візуальна форма діалогу з глядачем. А виставка - найкраще місце для взаємозв’язку. Тож саме там він чує від захопленого поціновувача такі слова: «Ваші творіння розповіли нам, що у Вас поєднались талант і духовність. Пейзажі, портрети, натюрморти вразили нас не тільки довершеною технікою живопису, а й тією незбагненною силою емоційного впливу, коли наповнюєшся добром, радістю, піднімається настрій і стає тепло, затишно і легко… Завдяки Вам ми ще раз зустрілися з мистецтвом живопису. Оригінали мають більш позитивну енергетику, ніж репродукції, і дають змогу «спілкуватися» з художником через полотна його картин. У Вашій виставці кожен з нас знайшов для себе щось цінне: одним сподобалися пейзажі, іншим - портрети. Дякуємо за цей дарунок прекрасного».
Вочевидь, сказано від щирого серця, бо Всевишній дійсно дарував йому і довголіття, і безмежне творче натхнення. Недаремно ж написано в Біблії: «Милостивим Бог дарує милість». А хіба не милість – у вісімдесят років продовжувати дивувати загал на теренах району, області, України новими картинами, проводити довготривалі персональні виставки в престижних мистецьких салонах, де бувають тисячі шанувальників справжнього мистецтва.
А хіба не дарунок долі - зустріти на 57-му показі супутницю життя? Марія Олексіївна, яка вперше завітала на його останню виставку, що розгорнулася у мистецькій крамниці «Сто доріг» у Полтаві, була вражена та стала найпалкішою прихильницею його таланту. Якимось дивом саме вона більше за всіх відчула всю безмірну глибину доброї і щирої душі Івана Даниловича.
Відчула, зрозуміла і захопилася, бо так, як вона, ніхто не скаже: «Чудова людина, творча, трудолюбива, уміє відтворити прекрасне, до якого у нього особливе відчуття та любов. Щодня доглядає квіти, які прикрашають його дім і садибу з ранньої весни до пізньої осені. Кожна квітка - для нього радість, він навіть з ними розмовляє. Тепер розумію, чому з перших відвідин він мене повів на город. А там така краса, що очі розбігаються! Побіля горіха розстелився великий килим блакитних квітів, а на клумбах - хвилястими змійками в’ються паничі; майори побратались з айстрами; поряд - горді гладіолуси. А скільки винограду, городини! Яка турбота про рослини! Такий же дбайливий Іван Данилович і до людей. Щирість і доброзичливість допомогли йому здолати всі життєві труднощі та зберегти при цьому віру, любов, ніжність, ласку. На його устах постійна посмішка, а душа завжди відкрита до людей та друзів, яких у нього завжди багато. Я вдячна долі за нашу зустріч».
До речі, ця зустріч для них стала по-справжньому доленосною, бо 16 вересня Іван Данилович та Марія Олексіївна побралися. Свій вступ у шлюб вони скромно, але радісно відсвяткували у колі друзів. Тож приєднуючись до вітань, наостанок скажу поетичними рядками: «В парі нерозлучній хай минають літа журавлиним ключем у небеснім роздоллі. Стане жар двох сердець і любов ця свята лебединою піснею долі».
Оксана МІРОШНИЧЕНКО.
Фото О.Черкас.
Джерело: http://сільські новини, чутове |
| Категорія: Новини | Додав: редакция (10.10.2014)
|
| Переглядів: 411
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS