Каталог статей

Шевченко як творець - багатогранний. Кожна його грань випромінює світло, яке зігріває не одне покоління. Щоб це осягнути, доводиться докладати  чимало зусиль. Адже, як зауважили у своїй розповіді ведучі Ольга Заливча, Сергій Асатуров та В.Гуля, «…його муза, творчість, уся його поетична діяльність стояли біля колиски української суспільної думки, роблячи перші несміливі кроки в напрямку до визначення національно-політичних ідеалів України. Він є символом нації, нашим минулим, сьогоденням і майбутнім. Його ім’я відоме в усьому світі, його вірші знані на всіх континентах».

А потім усі, хто прийшов вшанувати великого поета того дня, крок за кроком пізнавали душу творця, розпечену болем та гартовану в борні, яку  розкривали учасники літературно-музичної композиції. Ось на сцені Ярослава Корхова на бандурі виконує «Сумний наспів», а Сергій Федоренко на фоні акомпанементу читає вірш «Кобзар». А далі Світлана Лосяніна та Віктор Щербак розіграли епізод із дитинства Тараса, сирітська та самотня душа якого  шукала притулку. Глибоко розчулювали промовлені ними слова-спогади знедоленого хлопчика: «Була вечеря, коли мати жила, тепер мене годують штовханцями… А тоді кожен вечір був святом! А ще як вишні зацвітуть, як сядемо вечеряти надворі, як соловейко защебече-защебече! Катерина вечерю подає, а мама на нас дивиться і посміхається… А спали ми під відкритим небом, на подвір’ї, а над нами роїлися зорі, і тато казав, що десь там сіяє і моя зірка…»

І почув маленький пастушок від свого товариша слова розради, що на нього чекає незвичайна доля, яку побачила баба-повитуха. Вона передрікала, що Тарас – неабияка дитина, яка волю у панів одніме. А потім його у сні втішала покійна мама, яка хвалила за успіхи в читанні, співах, малюванні та висловила сподівання, що він стане малярем. Провістив синові особливе майбутнє і батько, сказавши: «Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він буде або щось дуже добре, або велике ледащо: для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».

І як підтвердження істинності пророцтва – його здійснення. Зглянувся Бог над сиротою: давши йому талант до малювання, поезії, допоміг реалізувати його через впливових людей.

«Знайомство з Сошенком, Венеціановим, Брюлловим, Жуковським зіграло величезну роль у біографії Тараса Шевченка, - продовжували  ведучі далі. - Ці люди і викупили обдарованого кріпака у поміщика Енгельгарда. Тепер Шевченко - вільна людина. Він активно вчиться і працює в академії мистецтв. Одержує срібні медалі за картини: «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці», «Циганка-ворожка», «Катерина». І вперше заявляє про себе як талановитий поет. 1840-1847 роки - розквіт поетичної творчості Шевченка. Саме в цей час вийшли такі визначні твори, як «Гайдамаки», «Перебендя», «Тополя», «Катерина», «Наймичка», «Хусточка». 18 квітня 1840 року з’явилася перша збірка віршів «Кобзар». Це стало епохальною датою розвитку українського письменства».

У коротку хронологію життя і творчості великого Кобзаря гармонійно впліталися його пісенно-помережані поезії у виконанні учениць Артемівської та Чутівської шкіл Наталії Топчій, Катерини Петренко, Тетяни Баринової. Дівчата зуміли окреслити трагічну долю безталанної жінки, схвилювавши слухачів. Органічним доповненням до цілісної картинки на цю тему були й пісні «Зоре моя вечірняя», «Не тополю високую», «Зацвіла в долині» на слова Шевченка у виконанні Ольги Ладіної, Я.Корхової та дуету в складі Н.Топчій та Артема Чижа. А чого вартувала молитва, проспівана  Анною  Бабенко й Марією Гринчук та "Заповіт”, продекламований самим Шевченком, роль якого виконав С.Федоренко.

Яскравим і зворушливим був, безперечно, виступ народного інструментального ансамблю викладачів дитячої музичної школи «Мрія». Коли вони грали знаменитий у всьому світі твір геніального поета «Реве та стогне Дніпр широкий», то всі пройнялися єдиним духом величі та патріотизму. А пісня «Шлях до Тараса», яку виконав Юрій Свіжина, лише підсилила його, адже у ній утверджувалося: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Та як вона може загинути, коли живе народ, коли живе пророче слово його генія, яке і досі збурює до боротьби за правду і свободу. Тож  цілком природно, що зі сцени  зазвучали поетичні рядки про Небесну сотню: «Земну покинувши родину, Вони ідуть в останню путь, За честь, за волю, за Вкраїну Ідуть, щоб Богу присягнуть!»

Пам’ять про тих, хто віддав своє життя на Майдані у  карколомні дні за свободу, суверенність і майбутнє України, вшанували хвилиною мовчання.

Завершальним акордом концерту були хореографічна композиція «Вітальна» у виконанні Зразкового ансамблю народного танцю районного Будинку дитячої та юнацької творчості «Капітошка» і виступи метрів нашої сцени Любові Тіцької та Валерія Кучерявого. Цей дует подарував присутнім дві чудові пісні, які окриляли і надихали вірити у краще, зрощувати паростки добра та нести скрізь злагоду. Цього всього прагнув наш Шевченко.

Оксана МІРОШНИЧЕНКО.