Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 230

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО

ювілей
Її ім’я, яким нарекли батьки того далекого квітневого дня, відповідає своїй суті. Достеменно мила людям ця завжди привітна, надзвичайно терпляча і толерантна жінка. Представник найгуманнішої професії, компетентний спеціаліст. Її життєвий досвід дозволяє виконувати обов’язки на високому рівні. Людмила Павлівна вирізняється шляхетністю, щирістю, великодушністю; вона справжня трудівниця, взірець розсудливості та ясного розуму. Теплом золотого серця цієї шанованої людини, професіонала своєї справи, зігріті усі, хто поруч. Її життя - яскрава ілюстрація того, як вдало співпадає поклик серця та власний  вибір. А той факт, що саме вона є сполучною ланкою династії лікарів, доводить закономірність, а не випадковість цього обрання. 

Її батько, Павло Варвинський, у повоєнні роки здобув медичну освіту, а у 50-их роках, після закінчення Харківського медінституту, став хірургом. У 1968-му по лінії Всесвітньої організації охорони здоров’я лікував хворих в одному зі шпиталів Алжира. Практикувався у Харківській області, згодом очолив лікарню у Чутовому. Разом з колегами Б.Шиманським, М.Мітяєвим забезпечував невідкладну хірургічну допомогу та планові оперативні втручання (резекція шлунка, щитовидної залози, тощо). Павло Григорович, працюючи головним лікарем, домігся проектування будівництва нової лікарні, яка відкрилася у 1986 році. У тому, що багато лікарів отримали житло, також є його заслуга. Та найбільшим його досягненням є те, що батьківським авторитетом прищепив любов до медицини своїм трьом дітям: Тетяна - терапевт у Полтаві, Олександр у Києві забезпечує медичний догляд і супровід учасників Олімпійських ігор, а Людмила обрала лікувальну справу, закінчивши Ворошиловградський медінститут. Звідти привезла у Чутове ще одного лікаря - свого чоловіка, Володимира Степанова, який нині працює лікарем-дерматовенерологом ЦРЛ. У нього, до речі, мати була медсестрою, а батько - ветлікарем.

У любові і злагоді подружжя Степанових виховало добрими і люблячими сина і доньку, дали освіту та дорогу у велике життя. Ірина працює архітектором у Києві, Олег продовжив сімейну династію - став терапевтом, як мати. Уже десять років Олег Володимирович працює у Войнівській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Залюблена у медицину і його дружина, бо займається іпотерапією.

Озираючись на прожиті роки, Людмила Павлівна констатує: «Багато моїх  колег уже на заслуженому відпочинку, але я вирішила не розлучатися з улюбленою справою. Разом з досвідченою когортою лікарів Ніною Німич, Миколою Діденком, Валентиною Прощайло, Лідією Мітяєвою переживаємо чергову реорганізацію. Зі своїми молодшими колегами Андрієм Бебехом, Ольгою Петріченко, Вікторією Яремченко здійснюємо медичне обслуговування на первинному рівні: від немовлят і вагітних до людей похилого віку. Основна наша  мета - виявити хворобу на ранній стадії, щоб не допустити ускладнень.

Подобається допомагати людям, застосовувати здобуті знання і вміння на користь іншим. А головне для мене - мати максимум терпіння, адже, перш ніж визначити діагноз, потрібно вислухати, з якими скаргами на здоров’я прийшов пацієнт, пройнятися його переживаннями та зуміти заспокоїти щирим співчуттям та кваліфікованою порадою. А ще - розвіяти страхи, які несуть з собою хвороби і немочі, та вселити віру, що справа не безнадійна».

Довір’я, як відомо, надзвичайно тендітна річ. Його важко завоювати, зате втратити - легко. Людмила Степанова належить до тих, кому довіряють. Тому біля її кабінету постійні черги, бо люди вірять, що цей лікар їм допоможе. За понад 30 років вона отримала надзвичайно багато подяк. «Посприяла вчасно запобігти інфаркту моєму батькові», - з вдячністю зазначає одна молода жителька селища. «Багато років допомагала моїм батькам подолати старечу неміч, полегшити страждання від болю», - з теплотою відгукується жінка-пенсіонерка. Людмила Павлівна продовжує і надалі приділяти увагу і терпіння кожному пацієнту. А вони не перестають їй дякувати за це. Так і повинно бути, адже добро і милосердя ніколи не бувають не поміченими.

Джерело: http://сільські новини, чутово
Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (13.04.2013)
Переглядів: 465 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту