Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 208

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО

Захисники Вітчизни
У нашому районі не так багато чоловіків, які добровільно зголосилися взяти участь в антитерористичній операції. Іван Савченко з Филенкового - один із них. Днями Іван Миколайович прибув додому в офіційну відпустку. До цього навідувався до рідних проїздом. У березні, приміром, відпросився у командира на день, аби відсвяткувати з родиною десятиліття донечки. Привіз їй золоті сережки-підківки, як просила. Але вона найбільше раділа не подарункові, а татові. Адже пообіцяв, що обов’язково прибуде на її день народження. Сказав - і зробив. Такий він є: відповідальний, дисциплінований, мужній і сміливий, з ним добре і безпечно - як за кам’яною стіною. Син, який торік пішов до першого класу, гордиться своїм батьком, бере з нього приклад. Свої патріотичні почуття поки що найбільше проявляє у національній символіці, яка наявна і в одязі, і в шкільному приладді, і в інших дрібницях. Пишається своїм чоловіком і дружина Вікторія, яка працює з ним на одному підприємстві - в Артемівській філії ТОВ СП «Нібулон». За чоловіком, як і передбачає закон, зберігається робоче місце та середньомісячна зарплатня. Часом нелегко без сумлінного змінного майстра, який відповідав за важливий процес на підприємстві, адже під його вмілим керівництвом працювали кілька людей, які чітко виконували свої функції. Іван Савченко постійно відчуває підтримку керівництва товариства, колег по роботі. Також впевнений, що його люблять та чекають і на роботі, й удома. Саме це додає сили триматися молодцем у будь-якій ситуації. А головне, мужньо і самовіддано служити там, на гарячому Сході, аби не дозволити ворогу загарбати рідну землю. Він воює за мир і спокій земляків та своєї люблячої сім’ї, як неодноразово підкреслював під час розмови. А що там справжня війна, знає не з розповідей, а з власного досвіду. Так сталося, що в АТО потрапив невдовзі після мобілізації, наприкінці червня минулого року. Спочатку служив у четвертій роті другого батальйону навідником-кулеметником, а у вересні перевівся у 95-ту аеромобільно-десантну бригаду. Свого часу строкову службу проходив у 80-ій аеромобільно-десантній бригаді, яка дислокувалася у Львівській області. Дослужився до звання старшого сержанта, був командиром відділення. А цього разу отримав звання старшого розвідника розвідувальної роти. Без зібраних ним відомостей про ворога та місцевість бійцям не обійтися. Тож у тому, що були звільнені Дзержинськ, Кримське та багато інших об’єктів і населених пунктів, немала і його заслуга. «Закарбувався у пам’яті кривавий виїзд взимку, - пригадує Іван Миколайович. - З моєї роти поранило п’ятьох, двох тяжко, а командира контузило - неподалік зірвалася міна. Слава Богу, вилікувався і повернувся у стрій. Усього було, а багато такого, що краще не бачити… Чи страшно? А на якій війні не страшно? Не боїться лише дурень. Потрапляли в різні небезпечні ситуації. Під час виконання бойового завдання згорів бронежилет, купили інший. Грошову допомогу надало підприємство, де працюю. Дуже вдячний своїй організації за турботу. Відчутна й підтримка волонтерів. Держава надала форму й автомат, а все решта - від них. Вони забезпечують усім необхідним: від одягу і провізії - до ремонту техніки. Мене вражає жертовність людей, які мають низький статок. У лютому брав участь в обміні «двохсотих». Домовилися з сепаратистами зустрітися на нейтральній території, поблизу Кам’янки. Однак, не вийшло, тому довелося їхати на їхній блокпост. Коли прибули, то мали справу з підполковником спецназу Росії, який родом з Донецька. У короткій розмові він обмовився: «Давайте стріляти в повітря!» Пропозиція слушна, але якби всі з їхньої сторони так вважали. Є ж серед них дуже багато найманців, які заради наживи готові воювати, вбивати і руйнувати наші міста і села. Того разу нам не завдали ніякої шкоди, передали загиблих та одного живого». Іван, рухомий почуттям обов’язку перед країною, вирішив і далі служити, уклав угоду ще на рік. Вважає хибною позицію чоловіків, які ухиляються від мобілізації. А хто ж захищатиме країну? Мирним небом маємо завдячувати Івану Савченкові та його побратимам. Адже зроблений ним запис на жовто-блакитному прапорі: «Україна понад усе!» - не просто слова.

Джерело: http://сільські новини, чутове
Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (14.08.2015)
Переглядів: 95 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту