Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 206

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО

Захисники Вітчизни
Сергій Якименко з Грякового у свої двадцять чотири віддав армії п’ять років життя. У 2010 році, коли його призвали на строкову службу, потрапив у Київ в окремий Президентський полк. Дослужився до молодшого сержанта. Після звільнення пішов на контра-ктну службу, яка розпочалася в Полтавському інституті зв’язку. Згодом перевівся в окремий полк Президента України, де служив раніше. На його долю випало все: і Майдан, і участь в АТО. А розпочалося з того, що у червні минулого року його командирували на полігон у Миколаїв. Усього два дні посиленої підготовки - і відправка на Схід України. Про це їх командири не попередили. Дізналися від інших людей. Поспіхом повантажили машини в ешелон і вирушили у невідомому напрямку. Дісталися кінцевої залізничної станції, далі колоною автомобілів пересувалися до пункту призначення. «Ця ніч була найважчою, - пригадує Сергій. - У душі панував страх невідомості. Як зупинялася автівка, не знали, що і думати. Їхали у суцільній темряві незвіданими польовими дорогами. Прибувши на місце, розбили міні-парк, окопавши машини для маскування. Поступово пристосовувалися до нового. Звичною справою стало ходити в наряди. Наш маршрут пролягав між постами, тому доводилося переходити дорогами повз лісосмуги. Жахливо було усвідомлювати, що десь там, на ворожій стороні у тебе цілиться снайпер, який будь-якої миті може позбавити тебе життя. Лячно було виходити з укриття. Тож, коли розвідка доповідала, що небезпека минула, полегшено зітхали і спокійно виконували свої обов’язки. Хоча умов і спорядження для успішного їх виконання бракувало. На варту йшли навіть без ліхтариків, не те що без тепловізорів. Самі ж бійці потребували елементарного обмундирування. Спасибі волонтерам, які переймалися нашими проблемами та допомагали». Шістдесят чотири дні - з 16 червня до 18 серпня С.Якименко перебував у зоні АТО. Кожен день закарбувався у його пам’яті. Та і як можна їх забути, адже це особливий відрізок його життя. Як можна забути отого Колю-снайпера, з яким під час знайомства помінявся головним убором, а невдовзі дізнався, що він загинув. Непростий контингент вояк там, на передовій. Хто здоровий, а в кого проблеми з цим. Однак усіх об’єднувало одне - бажання захистити країну та швидше повернутися додому. Допомагали один одному, підтримували того, хто ослаб. Таке воно непросте армійське життя. Як зв’язківцю, командиру відділення взводу радіозв’язку, Сергію доводилося змінювати місце дислокації, часто ночувати в машині. Потерпав від спеки та вітрів. На власних мозолях переконався у міцності кам’янистої тамтешньої землі, яку перелопачував для бліндажів та окопів. Мужньо долав сержант труднощі. Коли потрапив під ротацію, ще довго не міг звикнути до мирного життя. Дуже тягнуло до товаришів. Але він військовий, тож його обов’язок - бути там, де накажуть. Контрактну службу продовжував у Києві, а з грудня минулого року перебуває на полігоні у Рівному. Сумлінно виконуючи обов’язки старшини, ділиться досвідом з мобілізованими. Адже пройшов, як кажуть, вогонь, воду та мідні труби. Без таких, як він, наша країна не обійдеться.

Джерело: http://чутове сільські новини
Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (29.05.2015)
Переглядів: 103 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту