Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 230

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Новини

зустріч
Сонячного суботнього дня на світле свято Петра і Павла до Чутівської школи зійшлися випускники 1974 року. Сорок десятиліть минуло з тих пір, як учні 10-В покинули стіни рідної школи. Але для них той час злетів непомітно, адже кожні п’ять років однокласники повертаються до рідного порогу. Це вже була восьма зустріч. На перший погляд не так вже й багато - всього вісім раз вони сходилися, щоб побачитися, поспілкуватися, провести час за святковим столом. Але то так здається, бо щоразу вони ніби проходили черговий рубіж, дізнавалися один про одного щось нове. Спочатку ровесники повідомляли про закінчення технікумів, інститутів, про зміни сімейного стану, про улюблену професію, потім - про кар’єрний ріст, про дітей та їхнє становлення, тепер про те, скільки у кого онуків. Дехто вже на заслуженому відпочинку, дехто ще працює. Організатор зустрічі Катерина Чуріна (Бабич) вийшла на пенсію з посади сортувальниці інкубатора. Відмінними бухгалтерами були Надія Шев’якова (Вертій), Валентина Багмет (Войко); сумлінно трудилася техніком машинного доїння Надія Буряк (Тицька), старанно працювала завідуючою складом друкарні Олександра Сорочинська (Суховершко), а Світлана Несен (Герасименко) була справжньою сподвижницею культури на селі, виконуючи обов’язки завідуючої клубом. На заслуженому відпочинку колишній механізатор колгоспу ім. Леніна Анатолій Шульга та Микола Щудро, який працював у службі безпеки. З прибулих на зустріч однокласниць ще працюють дві: Валентина Тихомирська - старшим касиром, у минулому – завідуюча філією ощадбанку в Полтаві і Тамара Скаковська (Бондаренко) - головним бухгалтером в аптеці Чутового. Серед чоловіків більшість ще перебувають у строю. Так, Віктор Чорний все життя працює водієм-далекобійником у Дніпропетровську; шоферує і Юрій Борисенко; Володимир Чуйко обіймає посаду комерційного директора науково-виробничої фірми у Харкові; Борис Трохименко був ковалем, а тепер пасічник. Колесо життя крутиться далі, доправляючи до нових зупинок. І ось - чергова з них. Колишні однокласники її не проігнорували, а залишили свої домашні турботи і поспішили до близької серцю будівлі, де все знане й дороге. Та ж школа, яка вперше відчинила для них двері у 1968 році. Нещодавно їй виповниться 45 років. За цей період багато змінилося. Тепер споруда дивиться на світ сучасними вікнами, а фасад з теракотового змінився на пастельний. Немає й гучних партійних лозунгів на школі. Однак, попри такі разючі зміни, цей заклад залишився для них рідною домівкою, до якої линуть усім серцем та душею. Адже тут промайнуло їхнє дитинство, і застала юність. Саме тут вони зустріли перший світанок самостійного життя і помандрували дорогою дорослості. На перший погляд - сивочолі змужнілі чоловіки, статечні й поважні жінки. Але насправді - оті задерикуваті Валі, допитливі і дотепні Наді, вправні і спритні Віті, Володі... Ще з десяти-одинадцяти років вони разом засвоювали шкільні науки у 5-В класі, який вважався зведеним, бо учні прибули з навколишніх сіл. Важко було звикати один до одного, але завдяки таланту класних керівників Галини Дмитрівни Грубник та Анастасії Гаврилівни Пусан швидко згуртувалися, стали дружнім колективом. Про це свідчать і зустрічі, чого не скажеш про два інших паралельних класи. У колишнього 10-В усе спільне, навіть спогади. Тож, коли Юрій Борисенко розгорнув випускний альбом, де на першій сторінці містилися фотографії педагогів, навперебій стали розказувати про своїх учителів: «Іван Іванович Шимко - строгий і дуже принциповий директор, який викладав німецьку мову. Ми його і боялися, і любили. А Олена Антонівна Варвінська красиво писала, прищепила любов до ботаніки, бо просто і доступно розповідала нам про рослинний світ. По-справжньому інтелігентна Людмила Сергіївна Коркішко чудово викладала російську літературу, навчала любити прекрасне. Лідія Іванівна Кириленко переказувала історичні романи про Ярослава Мудрого за умови, що ми не підведемо її та самостійно вивчимо урок вдома. Євдокія Терентіївна Горобець було і насварить, і похвалить. Катерина Миколаївна Дугар доступно і зрозуміло викладала географію, «ганяла» по карті, бо по ній можна було скласти будь-який екзамен. Валентина Вікторівна Шуть - знаючий учитель, добре ставилася до всіх, гарно вдягалась. Щиросердний “трудовик” Іван Федорович Науменко завжди пожартує, підбадьорить. Одним словом - усі учителі порядні, інтелігенція вищого класу. Нам пощастило на них». Поталанило їм і один на одного, адже залишилися такими ж дружними і уважними, як і колись. Тому щоразу поспішають на зустрічі, адже це чудова нагода повернутися у дитинство та набратися снаги на майбутнє життя. Оксана Мірошниченко

Джерело: http://сільські новини
Категорія: Новини | Додав: редакция (26.07.2014)
Переглядів: 372 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту