Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Захисники Вітчизни
У Віталія та Валерія Кучерявих з Никонорівки є багато спільного. Крім того, що вони рідні брати, об’єднані міцними родинними зв’язками, на їхню долю випала велика честь разом захищати суверенітет країни у цей нелегкий час. Коли молодшому Валерію під час четвертої хвилі мобілізації вручили повістку від військкомату, Віталій виявив бажання служити разом з братом. Йому пішли назустріч. Тож 30 січня минулого року хлопці були вже у навчальній частині під Львовом. Одразу попросили, аби їх не розлучали, тому й перебували в одному взводі, навіть ліжка були поруч. Отак, пліч-о-пліч два наших земляка з честю виконували свій священний обов’язок.
Валерій та Віталій Кучеряві служили у 81-ій десантно-штурмовій бригаді, комендантському взводі. За званням були солдатами, а за посадою кожен з них - старший стрілець-регулювальник. Специфіка їхньої служби полягала у тому, що їм у складі бригади необхідно було охороняти штаб, супроводжувати бойові колони на позиції, здійснювати розстановку постів і регулювання руху цієї колони.
Хлопці також брали участь у патрулюванні міст Дружківка та Краматорськ. Оснащені відповідною зброєю, зокрема, автоматом Калашникова складним та двома гранатами Ф-1, РГД-5, вони справно несли службу, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Дякувати Богу, поверталися із бойових завдань живими і неушкодженими. «Пощастило, не було безнадійних ситуацій»,- так резюмують вони зараз, пригадуючи той період після повернення на рідну землю, у свою Никонорівку.
Під час патрулювання спілкувалися з тамтешнім населенням. «Є серед них усякі, - розповідають брати, - одні щирі патріоти, які підтримували армію і державу, а інші навпаки, кидали нам у слід сердито: «Ми вас сюди не гукали!»
Та як би там не було, солдати мужньо і самовіддано виконували свій обов’язок. А в перерві між бойовими завданнями брали участь у навчаннях у Житомирі, Херсонській області, відпрацьовували тактику наступального бою на діючій військовій техніці, долали страх висоти, стрибаючи з парашутом.
Довелося Валерію і за мікрофон братися. Концерти у зоні АТО давали артисти зі столиці, він долучався, виступав на запрошення тамтешньої адміністрації на День Дружківки, на свято ВДВ. Тож про талант співака дізналися його побратими не з чуток.
Серед суворих армійських буднів хлопці не забували про своїх рідних, яким регулярно телефонували, аби не хвилювалися. У нагороду за уважність і сумлінність - відпустка саме на день народження. Тож Валерій вдома святкував своє 24-річчя 23 липня, а його брат Віталій - 28-річчя 11 серпня, правда окремо один від одного, бо командування відпускало їх по черзі.
Діждалися вони і демобілізації, яка припала на сьоме квітня. «Не жалкуємо, що пішли до війська, - запевняють Кучеряві. - По-перше, на власні очі побачили, що таке АТО, по-друге, завели багато нових знайомств, є друзі по всій Україні. А якщо буде потрібно, то знову без вагань станемо на захист своєї країни».
Джерело: http://чутово, сільські новини |
| Категорія: Новини | Додав: редакция (20.05.2016)
|
| Переглядів: 1477
| Рейтинг: 4.5/2 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS