Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 208

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Новини

Захисники Вітчизни
Сергій Степаненко з Іскрівки лише через вісім місяців перебування у зоні АТО підпав під ротацію. Тож перед тим, як повернутися до військової частини, де він служить за контрактом з 28 серпня 2013 року, прийшов у відпустку додому. І хоч вона у нього короткострокова, але бажана. Адже лише той, хто повертається з пекла війни, по справжньому усвідомлює ціну мирного життя. Тож радіє дев’ятнадцятирічний юнак кожній його хвилині. Звичайно, найбільше спілкується з рідним братом Іваном, старшим від нього на рік, який чекає на повістку з військкомату. А йому, бувалому солдатові, котрий служить в армії майже півтора року, половина з яких - в епіцентрі бойових дій, є про що розповісти. Повідав Сергій про бойові завдання і солдатські будні й журналістам районки. А вони ой які нелегкі! Патрулювати у військовому таборі через кожні три години у повному обмундируванні та озброєному автоматом з чотирма магазинами при готовності будь-якої хвилини дати відсіч нападнику дуже непросто. А скільки сил і хисту потрібно було йому, зв’язківцю першого вузла, щоб впродовж восьми місяців технічно забезпечувати спілкування між підрозділами, які не раз потрапляли під обстріли! Для ведення успішного бою зв’язок надзвичайно важливий, адже від нього залежить життя і здоров’я бійців. Сергій допомагав і знаменитим «кіборгам» під час запеклих баталій за стратегічно важливе летовище під Донецьком. В обов’язки хлопця входило і налагодження надійного зв’язку по рації, тому й обирав таку частоту звуку та зашифровував так, щоб ворог не прослуховував цінної інформації. Важко доводилося й на кухні, коли потрібно було начистити аж чотири відра картоплі. Та й перебувати у наметі в зимову холоднечу, коли навіть «буржуйка» не рятує, дуже непросто. Аби хоч якось затримати потік пронизливого вітру, доводилося обкладати тимчасове житло мішками з глиною. Неодноразово потрапляв під шквал куль та мінометних осколків. На щастя, Бог оберігав його. Одного разу, коли його група виїхала на об’єкт для встановлення зв’язку, під час ворожої атаки влучили в автомобіль, а його, водія та командира підрозділу не зачепило. Минулося і тоді, коли потрапив під обстріл «градів». Слава Богу, що був зодягнений у бронежилет, який захистив від осколка. До речі, Сергій дуже вдячний фермеру Олексію Шляхову та всім людям, які допомогли придбати для нього бронежилет. Засипало і в бліндажі під час бомбардування. Добре, що за армійським уставом там була лопата, за допомогою якої звільнилися від завалу. Бувало всього – не про все можна і потрібно говорити… Головне, що доля до нього прихильна. У цьому остаточно переконався, коли дізнався від побратимів, які залишилися там, неподалік передової, що останнє місце, де знаходився його перший вузол, обстріляли, як тільки він його залишив. Сергію прикро, що він втратив не одного друга. Приміром, і досі не може забути, як загинув під Іловайськом Євген Солодовник з Дніпропетровська, який у мирному житті був його сусідом по кімнаті у гуртожитку. А як він вболівав за іншого свого товариша з підрозділу, котрий впродовж тижня не міг піднятися з окопу, бо постійно знаходився під прицілом ворога. Однак, пройшовши через всі ці труднощі, Сергій Степаненко не зламався, а ще більше зміцнився духом та сповнився прагненням дійти до перемоги. Тож своєму братові, майбутньому воїну, дав життєво важливі настанови. Головне, завжди пам’ятати про товариша по службі, нічого не боятися та налаштуватися на патріотичний лад, адже захищати Вітчизну - це почесний обов’язок. Оксана МІРОШНИЧЕНКО.

Джерело: http://чутове, Сільські новини
Категорія: Новини | Додав: редакция (22.01.2015)
Переглядів: 81 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту