Каталог статей

Поспілкуватися з Юрієм Івановичем пощастило під час його відпустки: чоловік має у Чутовому будинок, тож частенько сюди навідується, хоча й неблизький світ. Свого часу закінчив Чутівську школу. Коли постало питання про вибір професії, Юрій Іванович згадав своїх двоюрідних діда і дядька, військових. Тож вирішив вступати до Харківського військового університету на факультет протиповітряних сил. У 1998 році закінчив вуз, здобувши спеціальність «Спеціаліст з використання зенітно-ракетних комплексів». За розподілом Ю.Гамрат почав військову кар’єру в Львівській області, у 24-ій механізованій бригаді 257-го зенітно-ракетного полку протиповітряної оборони, який був обладнаний зенітно-ракетним комплексом «Тор». У 2002 році його перевели до 97-ої окремої механізованої бригади зенітного дивізіону, де обійняв посаду заступника командира батареї з технічної частини. До обов’язків Ю.Гамрата входила постійна підтримка військової зброї у стані боєготовності . Через два роки Юрій Іванович почав служити у Сарнах заступником начальника відділу радіолокаційного озброєння. А в 2006-му потрапив під скорочення, тож разом з сім’єю переїхав до Чутового. На рідній землі працював на різних роботах, але військовий гарт та доблесть армійської служби Ю.Гамрат не забував ні на мить. Тож коли випала така нагода у 2011 році, Юрій Іванович відновився на службі. Цього ж року він отримав звання капітана. Стан Збройних Сил України Ю.Гамрат оцінює неоднозначно: «Зараз фінансування краще, ніж було, скажімо, три роки тому. А от отримати матеріальну допомогу стало дещо складніше». З дружиною Іриною, яка працює у місцевому оздоровчому закладі, Юрій Іванович виховує двох дітей-школярів: донечку Ірину та молодшого Дмитра. Служити рідній державі – покликання Ю.Гамрата, і він повністю відповідає своїй професії: серйозний, небагатослівний. Справжній військовий!

Д.Густіліна.