Каталог статей

«Ой, як приємно, що ви завітали!» - такими словами зустрічала заступника голови РДА Світлану Титар та Войнівського сільського голову Анатолія Бугая 83-річна Ніна Салогуб. Почесні гості прибули, щоб вручити Ніні Феодосіївні нагрудний знак «Мати-героїня». Жінка дуже раділа такій увазі та дякувала держслужбовцям за турботу. Зворушили її й подарунок та солодощі від А.Бугая. Ніна Феодосіївна дякувала Анатолію Івановичу за підтримку і допомогу. Адже саме він взяв на себе збір усіх необхідних документів, які підтверджують право Н.Салогуб на присвоєння почесного звання. Зібрати папери було нелегко, адже діти Салогубів роз’їхались по всій Україні. Тож робили відповідні запити, довго чекали результатів. Та всі ці клопоти вже позаду. Ніна Феодосіївна зазначила: «Який керівник, такий і колектив. Ось і в нашій сільській раді: до кого з працівників не звернешся, усі завжди ввічливі, доброзичливі. Дай, Боже, їм здоров’я на довгі роки». Н.Салогуб розповіла дещо й про себе. Передусім дістала з шухляди чималий стос своїх нагород. Чого тут тільки немає! Посвідчення «Ветеран праці», «Ударник праці», численні грамоти і подяки за сумлінну, самовіддану працю. «Була я колись стахановкою, - пригадала Н.Салогуб. – А от тепер усе «вилазить»: після інсульту дуже нелегко доводиться». Ніна Феодосіївна пропрацювала все життя дояркою, іноді доводилося доїти й по три групи корів. Але ніколи не скаржилася. Мудрість простого сільського люду: як треба, то треба. Але вміла жінка не тільки працювати. Замолоду, кажуть, була вольовою, з твердим характером, коли щось задумувала, то вже від свого не відступала. Загалом має Н.Салогуб сорок років трудового стажу. Після виходу на заслужений відпочинок не стала сидіти без діла – пішла працювати телятницею. Отак і п’ятьох своїх дітей завжди привчала до чесної праці. На жаль, найстарша донька Галина вже покинула цей світ. Тамара, 1954 року народження, проживає з родиною на Закарпатті. Син Михайло з’явився на світ у 1955 році. Після закінчення училища став працювати у Кременчуці водієм; цій професії присвятив усе своє життя. Донька Ольга свого часу пішла стежкою матері – працювала у тваринництві; наймолодша Ірина нині обіймає посаду головного бухгалтера на підприємстві. Коли народжується дитина, мама називає її своїм маленьким щастям. А коли вона стає дорослою? Звісно - великою гордістю. Але, щоб діти радували батьків у старості, слід докласти чимало зусиль, проявити безмежне терпіння і мудрість, на які здатна лише справжня героїня. Діти намагаються частіше відвідувати своїх стареньких батьків, але ж із сучасним ритмом життя це складно. Тож дбати одне про одного подружжю доводиться самим. До речі, чоловік Ніни Феодосіївни, Андрій Григорович, – фронтовик, учасник бойових дій, тож і у нього здоров’я з дня на день не додається. Але в злагоді і гармонії подружжя Салогубів долає свій неповторний шлях, на якому пізнали разом чимало: і горе, і радість, прожили чесне, достойне життя.

Дар’я Густіліна.