Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Своя справа
Після закінчення школи проходив військову службу у Латвії, де згодом і залишився працювати. З Прибалтикою у Олександра Леоновича пов’язано чимало спогадів і двадцять років життя. Працюючи у військовій частині, зустрів свою майбутню дружину. Згодом у сім’ї народилися двоє дітей - донька Роса і син Андрій.
Туга за Батьківщиною і рідними змусила повернутися додому і починати життя з чистого аркуша. Влаштувався електриком у місцевий колгосп, помалу почав зводити будинок. Утримувати родину на заробітну плату простого працівника ставало дедалі складніше, до того ж настали тяжкі роки перебудови і застою економіки в державі. Колгосп розпався, і щоб хоч якось виживати, Олександр Леонович вирішив зайнятися свинарством. У 1991 році купив першу свинку на маточне поголів’я, і з цього розпочалася довга історія перших спроб і поразок на шляху до успіху. Тварини приваблювали тим, що на відміну від іншої домашньої живності швидко росли і давали найбільший приплід, тому і затрати на їх вирощування найнижчі.
Але для успішного розведення свиней потрібно не лише достатньо місця, а й чимало техніки, за допомогою якої можна готувати необхідні для тварин корми. Тому господарю довелося власноруч змайструвати млин, зернодробарку і пристрій для подрібнення зеленої маси. Згодом зібрав невеликий трактор, яким обробляв власні паї. Таким чином, значну частину кормів для свиней вирощував сам, інші закупляв у місцевих фермерів.
Одного разу О.Яковлев прочитав у пресі про таку породу свиней, як Угорська пухова мангалиця. На місцевих теренах вона була новою, тоді як у Закарпатті і Центральній Європі про неї відомо було давно. Порода особлива тим, що ці свині травоїдні і можуть повністю обходитися без концентрованих кормів. Через густу шерсть впродовж року пасуться на вигоні, як вівці, не бояться тріскучих морозів і можуть ночувати під відкритим небом.
Найважчим на початку розведення екзотики був пошук тварин на плем’я. Їх господарю у 2007 році привезли фермери з Кременчука та Запоріжжя. Придбанням був задоволений, бо свині виявилися стійкими до хвороб і споживали переважно соковиті корми. Влітку їли тільки зелену масу, гарбузи і відходи з власного городу, взимку - сіно з додаванням невеликої кількості ячменю. За рік набирали вагу до 120-140 кілограмів.
Багато односельців вважають, що м’ясо і сало тварин, які ростуть на траві, несмачне, але Олександр Леонович переконує в іншому: «Усі мої знайомі, які його спробували, залишилися задоволеними. Воно ніжне на смак, зовсім не схоже на м’ясо диких свиней. А ще у ньому більше ненасичених кислот і вітамінів та менше холестерину».
Найбільшою проблемою у розведенні цих свиней - складність оновлення поголів’я. Усе важче вдається знаходити чистопородних тварин, бо в Україні цьому приділяють мало уваги.
Свині - не єдине захоплення О.Яковлева. Кілька років тому він облаштував у покинутому приміщенні дитсадка олійницю. З того часу місцеві жителі за його допомоги можуть з власної сировини виготовити сиродавлену олію на будь-який смак - від соняшникової до гарбузової.
На думку автора розробки, лише натуральна олія, яка не пройшла стадії обсмажування, зможе принести людині справжню користь. На запитання, як можна поліпшити життя місцевого люду вже зараз, відповідає, що кожен повинен з любов’ю займатися своєю справою. Якщо намагатися змінити життя навколо себе, то змінюватиметься і ситуація в державі в цілому.
Юліанна САМОЗВОН.
Фото автора.
Джерело: http://чутове, сільські новини |
| Категорія: Новини | Додав: редакция (05.02.2016)
|
| Переглядів: 395
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS