Війна – страшне явище: загиблі, поранені, обездолені. Але війна народжує героїв. Це наші діти, які народилися тут, жили на одній вулиці, ходили в один клас з нашими дітьми.
Йому всього двадцять, до речі, виповнилося 17 липня. Родом з Іскрівки. Дуже рано став дорослим, бо батька не стало, коли хлопцеві було 14 років. У мами Марини, крім нього, зосталося ще двоє молодших дітей.
Пішов служити до лав Збройних сил України, мріяв стати військовим. Але влада маргіналів-януковичів вирішила все за нього, і тепер юнак бере участь в АТО. Спочатку вдавалося приховувати від матері своє місцеперебування, потім друг обмовився. І відтоді мати втратила спокій. З перших днів на оточеному та заблокованому аеродромі, щодня «гради» і сльози матері.
На запитання як справи, відповідь завжди одна: “Добре, живий, слава Україні!” За увесь час вдалося доправити йому розгрузку, прапор України, листа, кілька раз поповнити мобільний рахунок.
Одного разу зателефонував мені з проханням знайти тяжко пораненого друга, з яким пліч-о-пліч ніс службу з перших днів. Чотири доби пораненого не могли вивезти з аеродрому, а потім таки вдалося доправити до Харкова. Завдяки небайдужим людям ми знайшли бійця в реанімації Харківської обласної клінічної лікарні з важкими пораненнями грудної клітини, гортані, контузією й осколочним пораненням в голову. Друга звати Олег Грубий, йому 23 роки, він з Дніпропетровщини. Знайшли ще й 21-річного Остапа Худого зі Львівщини, Сергія Ковальчука, 19-ти років, тяжко пораненого в голову у бою за Дебальцеве, та ще багатьох захисників України. Те, що хлопці живі – це вже диво Боже. Хірурги свідчать, що їхніми руками і серцями керував Господь, а хлопців зберіг Ангел-охоронець.
Дуже швидко небайдужі люди з Артемівки зібрали овочі і фрукти, пасічники Олександр Коньшин, Олександр Комлєв, Віктор Рєзнік передали 15 літрів меду, пиріжків напекла Тетяна Кравець. Завдяки Наталії Сологуб з Артемівки та Олені Шубі з Харкова хлопці щодня ласували пельменями та курячим бульйоном, м’ясо для якого передали чутівки Наталія Шкарупа та Надія Бабенко. Мама нашого героя з Іскрівки також допомагала пораненим солдатам.
За кілька днів жителі Чутового, Козачого, Бугаївки зібрали та доправили бійцям 7400 грн. За кошти, надані Наталією Тимошенко, купили питну воду, пелюшки, рушники. Неодноразово допомагали хлопцям Ірина Кривобік, Наталія Алімова, Микола Авраменко, Валентина Чмут. Усе необхідне у військовий шпиталь доправляли приватними автомобілями Олександр Квітчатий та Олег Легкобит.
А другого серпня ми з Володимиром Шептуном з Артемівки та Н.Шкарупою вітали у шпиталі десантників з Днем високомобільних десантних військ України. Знову мали можливість передати подарунки цим хоробрим і незламним бійцям.
Ось так, завдяки дзвінку нашого земляка з Іскрівки, який хвилюється за своїх поранених побратимів, ми познайомилися з цими хлопцями й змогли хоч чимось підтримати їх. Частина солдат сьогодні вже одужує, Остап – у Львівському госпіталі, Олег – у Дніпропетровську. Наймолодший з них Сергій переніс ще одну операцію. Просимо всіх небайдужих молитися за нього й інших солдат. У хлопців одне бажання – вилікуватися і вирушити на допомогу бойовим товаришам. І кожен з них мріє, щоб якомога швидше настав мир в Україні.
Н.Легкобит,
Та не яник винен у різні, а бендеряцький сепаратистський майдаун, яким хотіли Україну під Польщу та ганса положити!!!!! Неповнолітні дітлахи повелися на агітацію бендервідінія!!!!)))) думають, що воюють за Україну , а в дійсності гинуть за коломойського, Пороха та за сепаратистське бажання бендероти знову жити в польському стойлі.... Пройде небагато часу і люди зрозуміють свою помилку, але для краіни вже буде пізно....
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
