Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Реалії сьогодення
ФЕЛЬДШЕР Василівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Олександр Клименко понад півроку захищає незалежність України. Його разом із шістьома медиками з Харківщини та Кременчука готували до служби у «гарячих» точках на Сході. Під час короткочасної відпустки Олександр погодився дати інтерв’ю для районки. Одразу кинулося у вічі те, що попри усе пережите і побачене, він не втратив притаманної йому привітності й щирості. Тож спілкуватися з ним, як і раніше, було легко.
Насамперед поцікавилася, як хлопцям живеться нині на передовій. Фельдшер поскаржився, що через похолодання виникло багато проблем. Зокрема, не вистачає спальних мішків, часто доводиться спати на холодній землі, через це у військових з’являються простудні симптоми, нерідко виникає запалення нирок.
- А чи траплялися якісь тяжкі випадки?
- Ні, адже зараз перемир’я. Звісно, час від часу чути постріли, від яких стає моторошно, але це не повномасштабні бойові дії, тому жодного пораненого не було. А через холодну погоду кожні п’ять днів змінювали місце перебування.
- Чи вистачає медикаментів у військових шпиталях?
- Так. Усе, у чому маємо потребу, привозять. Нещодавно отримали чимало антивірусних препаратів.
- Хто наразі забезпечує військових, і чи доїжджають до вас волонтери?
- Безпосередньо у зоні АТО ми не дуже помічали волонтерську роботу. Можливо їх просто не допускають на територію ведення бойових дій. А от до того, як мене направили на Донбас, я тривалий час перебував у Терновій на Харківщині. Туди волонтери з Чутового привозили багато допомоги. Хлопці, які служили разом зі мною, жодного разу не отримували нічого від своїх, тому дуже раділи і продуктам, і засобам особистої гігієни, і цигаркам. Волонтери періодично телефонували та питали, що нам конкретно потрібно, і невдовзі передавали необхідні речі. З районної лікарні виділили кошти для придбання мені бронежилета, термобілизни, спального мішка та інших речей. Особисто мені й моїм товаришам надходила допомога від працівників Василівської сільської ради. А нещодавно військові отримали чимало матраців, теплих курток, берців тощо.
- Олександре, а як вас сприймають місцеві жителі?
- По-різному. Одні - невдоволені, звинувачують. А іншим ми нерідко допомагали продуктами. Бувало, прийде бабуся, принесе теплий одяг і попросить хліба, адже магазини не працюють, та й грошей немає…
А ось з місцевим фельдшером довелося навіть працювати разом. Медикаментів у нас вистачає, а з обладнанням сутужно, тож водили деяких військових до місцевого медпункту.
- Сумуєте за своєю основною роботою?
- Звісно. Уже хочеться повернутися до мирного життя, до рідних, близьких, друзів.
А вдома на доброзичливого й висококваліфікованого фельдшера з нетерпінням чекають не лише рідні, а й односельці та усі його пацієнти. Про це свідчать і слова Василівського сільського голови Лариси Ярошенко: «За Олександром наші люди дуже сумують, і я вважаю, що це - найвища оцінка його роботи».
Юлія ЧЕРНІЧКА
Джерело: http://чутове, сільські новини |
| Категорія: Новини | Додав: редакция (23.10.2014)
|
| Переглядів: 389
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS