Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 230

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Новини

ювілей

Дар’я Густіліна.

 

Життєвий шлях людини, яка своєю професією обрала фах водія, часто порівнюють з дорогами, якими їй довелось помандрувати.

Стежина долі Григорія Губського з Чутового взяла свій початок у далекому й нелегкому 1944 році. У післявоєнні роки, коли дорослі  відбудовували народне господарство, діти не могли похвалитись достатньою увагою до себе. Однак, представники покоління, яке сповна випробувало на собі голод і холод, не звикло скаржитись і всотало усі найкращі якості, притаманні нашій нації: працелюбність, щирість, повагу до старшого покоління і готовність допомогти ближньому. А ще - відкритість душі, яка у хвилини відпочинку завжди прагне піснею зірватись у небо. Від народження, спостерігаючи за каторжною працею батьків, Григорій Сергійович знав, що легко лише руйнувати, а відбудовувати все те, до чого доклала рук громада - неймовірно важка робота. Та попри все, люди тоді не сподівались на милість долі, не чекали допомоги від держави, а бралися до відбудови колгоспів. Відбудувавши спільне, толокою відновлювали хати. Але ні важка праця, ні голодне життя в землянках не задушили української пісні.

На допомогу малого Григорія завжди могли розраховувати батьки. І хоч мав вдосталь роботи, ще хлопцем Григорій Сергійович зрозумів, що потрібно вчитись і одержати фах. Тож після закінчення семирічки вступив до Миргородського училища здобувати спеціальність тракториста-машиніста.

Після навчання Г.Губський служив у лавах Радянської армії. Доля подарувала йому унікальний шанс – виконувати військовий обов’язок на космодромі Байконур. Тут Григорій Сергійович знайшов справжніх друзів Віктора Бовтика, Анатолія Англіковського, Миколу Мегеру, з якими й донині щороку зустрічається на День космонавтики. Побратими згадують роки молодості, бойових товаришів. І чоловіки поважного віку немов знову стають парубками, які свого часу замріяним поглядом проводжали в небесні далі потужні ракети і віддавали честь видатним радянським офіцерам під яскравим червоним стягом із золотавими серпом і молотом. І хоч збираються не всі, кого хотілося б побачити колишньому байконурівцю, Григорій Сергійович завжди щиро радіє цим зустрічам. А щоб про воєнну міць й науковий потенціал радянських воїнів й учених пам’ятали завжди, щоб виховати у підростаючого покоління патріотизм, гордість за свою країну, ця четвірка колишніх вояків влаштовує зустрічі зі школярами Чутівщини.

Та не лише велич грандіозного військового об’єкту пам’ятає Г.Губський. На його долю випало чимало нелегкої праці. Він був водієм і в радгоспі ім. ХТЗ, і в «Сільгосптехніці». За сорок років самовідданої праці шофером Григорій Сергійович до камінця вивчив дороги Чутівщини, до піщинки – польові шляхи.

А на його життєвій дорозі бувало всього. Однак, своє 70-річчя зустрічає з оптимізмом і надією на краще. Адже ж не даремно минули роки! Має і дітей, і трьох онуків. Тож є кому передати віковічну мудрість, прищепити усе найкраще, що виплекала відкрита, нестримна душа.  



Джерело: http://сільські новини
Категорія: Новини | Додав: редакция (14.03.2014)
Переглядів: 394 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 Украінець  
0
Чудова людина!!! Зі святом!!!! Про таких треба писати в районі, а не про бендерву, яка на майдані столицю засирала!!!!

Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту