На жаль, все частіше 89-річному ветерану зраджує пам’ять, тож розповідає про свій героїчний шлях надто скупо. У вересні 1941-го його призвали на дійсну армійську службу - юнак вирушив разом з такими ж новобранцями до Харкова. Після коротких навчань молоді солдати за наказом командування одразу ж пішли в бій з противником. Військову присягу прийняв саме в День Радянської Армії - 23 лютого 1942 року. Чимало жахіть воєнного лихоліття пережив І.Суховий на курних дорогах Харкова, Полтави, Києва, Білорусі, Польщі, Чехословаччини… Під час служби опанував навички мінометника у 49-му кавалерійському полку, був наводчиком у 455-му відділенні дивізії протиповітряної оборони, старшим телефоністом 2016-го зенітного артилерійського полку. На бойовому шляху доля була прихильною до солдата. «За увесь час не отримав ні поранення, ні контузії. Не раз траплялося, що я залишав небезпечне місце в останню хвилину, ніби хтось відводив мене в бік. Я вірю, що то мене охороняла якась вища сила, а ще - батьківське благословення», - говорить Іван Іванович. Ветеран пригадує, що про Перемогу дізнався лише 15 травня, перебуваючи в лісі на території Чехословаччини. Та воєнна служба для бійця закінчилася лише у 1947 році, коли його демобілізували згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР. Його бойовий шлях Батьківщина відзначила орденами Вітчизняної війни, «За мужність», багатьма медалями. Повернувся на батьківщину, де його, на жаль, ніхто вже не чекав: батьки і брат загинули від ворожих куль, та й від хати лишилося одне попелище. Пристав у прийми до дівчини Євдокії із сусіднього Нагорного. «Бувало, зійду на пагорб - а рідне село як на долоні. Душа рвалася на отчу землю, тож вирішив побудуватися у Бердичах», - розповідає І.Суховий. На той час чоловік влаштувався на роботу в колгосп трактористом. Спеціальність здобув ще до війни під час трьохмісячних курсів у Білухівці Карлівського району, а до нелегкої праці був привчений ще змалечку, бо ж після чотирьох класів працював різноробочим разом з дорослими. Сорок років протрудився механізатором. За самовіддану працю Іван Іванович має чимало грамот і подяк; позитивно відгукується про нього і колишній голова колгоспу ім. Куйбишева, нині голова ветеранської організації Йосип Шаманський, і директор ПСП «Дружба» Микола Явдошенко. Чотири роки тому І.Суховий залишився без вірної подруги, тож довелося покинути рідну домівку й перебратися до онука Сергія Пономаренка. Коли ж у пам’яті спливають епізоди з минулого, розповідає про пережите своїм рідним, адже про героїчний шлях старшого покоління повинні знати нащадки.
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS