Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 230

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО

ювілей

Неодноразово чула твердження, що немає нічого стабільнішого, як тимчасове. Поспілкувавшись з Валентиною Голоскуб, керуючою територіально відокремленим безбалансовим відділенням (ТВБВ) №10016/07 філії Полтавського обласного управління «АТ Ощадбанк», я переконалася, що в цьому є певний сенс. Адже, коли у 1978 році дев’ятнадцятирічна Валентина влаштовувалася на роботу до Чутівського відділення ощадбанку, вона погодилася з чоловіком, що тут попрацює до певного часу, поки не знайде себе в іншій діяльності. На той час Валентина Михайлівна не допускала навіть думки, що залишиться і зустріне тут своє славне 55-річчя.

У червні цього року виповнюється 36 років, як розпочався її трудовий стаж. Першим безпосереднім наставником у справі контролера, а згодом і надійною подругою-колегою стала Валентина Карпенко, яка прищепила їй любов до цифр. Ця сфера для неї була новою і незвіданою, адже вважала себе не математиком, а гуманітарієм. Ще з дитинства мріяла отримати фах учителя української мови та літератури (мабуть тому, що її батько був викладачем училища в Хоролі). Проявила чималу упертість у досягненні омріяного - двічі вступала до педагогічного вузу. На жаль, жодна спроба не увінчалася успіхом. Проте доля усміхнулася їй зовсім з іншого боку - щасливим заміжжям. Молодий красень з Червоного Іван Голоскуб «запаморочив» дівчині голову: вона забула про невдачі, вийшла заміж та поринула у сімейне життя.

Пощастило Валентині Голоскуб також і на колег. Відчуваючи їхню підтримку і розуміння, з кожним днем все більше усвідомлювала, що нікуди звідси не піде. У роботі проявила неабияку старанність, відповідальність. А головне, була дуже здібною ученицею. Ніколи не соромилася перепитати, попросити допомоги. Керівники це відзначали та доручали їй відповідальніші посади. А вона не задовольнялася досягнутим: постійно підвищувала свій професійний рівень. У вісімдесятих роках заочно закінчила Харківський обліково-кредитний технікум банківської справи, а сім років тому здобула вищу освіту у Харківській національній академії міського господарства за спеціальністю «облік і аудит».

Тож цілком закономірно, що своєю настирливістю та неабияким працелюбством зуміла пройти всі щаблі бухгалтерської справи: від простого бухгалтера до старшого, а згодом - і до головного. З 2008 року обіймає посаду керуючої ТВБВ №10016/07. Дорогу, як кажуть, може здолати той, хто вперто йде нею. Валентина Михайлівна саме з таких.

Не вміє і не хоче ця енергійна та цілеспрямована жінка ставитися до життя абияк. Якщо писати дипломну роботу, то самостійно, оминаючи легкі шляхи нерадивого студента-заочника. Чим важче, тим цікавіше. Цим принципом керувалася в житті постійно. Хоч було тяжко матеріально, навчалася з донькою одночасно в одному навчальному закладі. Якщо колеги не могли знайти якусь помилку у підрахунках, з дерзанням поринала у море  невблаганних цифр і з великою радістю знаходила похибку. Тепер, коли під її керівництвом десять спеціалістів банківської справи не лише у Чутовому, а й в Артемівці, Чапаєвому, Войнівці, не дає послаблення ні собі, ні підлеглим. Регулярно проводить наради та навчання з працівниками, де обговорюють інформацію, яка постійно надходить з обласного управління Ощадбанку. Сама бере участь у тестуванні та залучає до нього колег. І це дає позитивний результат, адже зробити все, аби клієнт був задоволений – головна мета державної установи, яку вона очолює. Задля цього засиджується на роботі до 20-ої години та намагається запровадити всілякі сучасні проекти. У перспективі – встановлення банкомату. Коли ж виникають спірні питання, то уміє їх толерантно вирішити, спокійно вислухати відвідувача, компетентно відповісти.

«Керівника не треба боятися, його треба поважати», - так  навчила її наставниця, колишній  керівник відділення Ощадбанку Антоніна Барандич. Цілком розділяючи думку Антоніни Іванівни, В.Голоскуб  неодноразово зверталась до неї за порадою та застосовує її досвід спілкування з колегами. Тож і поважають Валентину Михайлівну. А де повага, там і довіра, тому й не бояться її підлеглі зізнатися, якщо щось не так, як треба. Вони знають, що мудрий керівник завжди допоможе їм вийти з будь-якої ситуації найкращим чином.

Люблять і шанують Валентину Михайлівну й рідні. Дві дорослі доньки мають свої сім’ї, живуть окремо, але часто приїздять з Харкова. А онучки Влада та Іринка з нетерпінням чекають, коли переступлять поріг хати та вдихнуть неповторний аромат духмяних пиріжків чи інших бабусиних смаколиків. Тоді хутко збирається родина за столом, і оживає оселя від дитячого гамору, до якого ще й додається щебетання маленького онука Гліба.

У затишних кімнатах особлива аура злагоди й гармонії, створена щирістю люблячих сердець, плодами трудящих рук. Велика кількість хатніх квітів, виплеканих господинею, органічно доповнює домашню ідилію. Гостинно відкриті двері її помешкання і для сестер та племінників, які залюбки навідуються.

Вона щаслива, що має велику родину, що потрібна їй. І віддає часточку свого серця кожному, бо добра і ласки, які отримала від батька-матері, вистачає на всіх. Адже виросла вона у багатодітній родині та була найстаршою з п’яти дітей, то й звикла опікуватися молодшими, бути їм за матір. Тому зараз їй легко вміщати у своїй душі кожну рідну людину, знаходити час, щоб почастувати та зігріти добрим словом.

А 14 квітня Валентина Михайлівна прийматиме від них та усіх, хто її любить і поважає, вітання з нагоди ювілею. І знайдуться для неї найкрасивіші квіти, найщиріші і найтепліші слова вдячності, прихильності. І серце її, найщиріше з сердець, наповниться щастям аж по вінець. Вона гідна цього.

О.Мірошниченко



 



Джерело: http://сільські новини
Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (11.04.2014)
Переглядів: 505 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту