Каталог статей

Без пафосу і правдиво. Саме такою хотіла бачити розповідь про свого чоловіка Валентина Миколаївна. У розмові зі мною була  небагатослівна. Відбулася кількома ремарками на кшталт: «Хороший чоловік та сім’янин. Але сім’я на другому місці, на першому - робота. Їй він віддається на всі сто. Всепоглинаюча відданість справі – це його  головна риса характеру». Та цієї скупої і влучної характеристики достатньо, аби побачити сутність Юрія Івановича Томіна.

Працелюбність він та його три брати й сестра успадкували від батьків. Мама була відомою свинаркою у передовому колись господарстві - племзаводі «Чутове». Від світання до смеркання працювала на фермі, тому всі домашні клопоти лягали на старшого, Юру. Тож ще змалечку навчився і прати, і куховарити, але найкращими ласощами дитинства для нього були неньчині вергуни. Коли хлопчику виповнилося 10 років, загинув батько. Тож  мати змушена була віддати дітей до Флорівського інтернату, аби  поставити їх на ноги та добудувати хату. Юрій і тут потішив рідну неньку, бо до навчання був здібний.

- Розумний, допитливий, запам’ятовував швидко і надовго, легко засвоював шкільний матеріал, - пригадує перша учителька Галина Гречко, яка відкрила йому світ знань у Чутівській школі. - Пам’ять прекрасна, а працелюбність ще вища. Одного разу, коли ми з класом працювали на полі, він запропонував: «Давайте назбираємо ще машину огірків». Дуже дисциплінований, організатор чудовий з молодших класів.

Очевидно, багато зерен розумного, доброго, вічного  засіяла Галина Гордіївна тоді в дитяче серце, що він зумів їх не просто зберегти, а й примножити та пронести вдячність за це через усе життя. Тож  ніколи не забуває про свою шкільну маму її учень, постійно провідує, аби підтримати, розважити, порадитись. На зимові свята обов’язково постукає у двері і мовить: «Я прийшов посівати!»

Після успішного закінчення Флорівської восьмирічки вступив до Полтавського сільськогосподарського технікуму, де здобув спеціальність агронома-хіміка. А трудову діяльність розпочав у племзаводі "Чутове”, працюючи керуючим відділком ім. Мічуріна  у Лисичій. З перших днів зарекомендував себе якнайкраще, тому згодом через дев’ять років став директором господарства. На цій відповідальній посаді, як завжди, викладався до останку задля того, аби господарство не занепадало, а тримало марку.

- Задоволений, що Томіна призначили директором племзаводу «Чутове», - зауважує його попередник Юрій Бафталовський. - Все, що я планував і не встиг виконати, він продовжив. Проклав дороги на вулиці Калініна, на Охоче. Повністю обгородив зону тваринництва на центральній садибі господарства. Найкращої думки про нього. Не знаю жодних плям у трудовій діяльності. Перш за все фізично і розумово сильна людина. Правильно приймає рішення, які, добре продумавши, виконує. Здібний керівник. Всі, хто його знає по роботі, прості люди згадують позитивно. Після нього таких  не було.

А що це так, можна ще раз пересвідчитися зі слів Тетяни Громової, інспектора по кадрах племзаводу «Чутове»:

- Будь-які виробничі та кадрові питання вирішувалися оперативно і компетентно. Дослухався до думки підлеглих, враховував їхні пропозиції. На керівника не ображався ніхто, бо мав він чисту совість.

У нелегкі часи початку дев’яностих років Юрію Івановичу доручили опікуватися земельними питаннями району. На його плечі ліг важкий тягар земельної реформи. Але він не розгубився, а  виважено вирішував проблемні питання виготовлення та впровадження проектів сільськогосподарських земель. Дбав, щоб землевпорядники та землекористувачі не ігнорували основні закони землеробства. Вживав конкретні заходи щодо докорінної зміни підходів до використання земель як основного засобу сільськогосподарського виробництва, збереження родючості земель. Допомагали йому мудрі наставники, однодумці.

Колишній начальник Головного управління Держкомзему у Полтавській області Григорій Шарий так характеризує діяльність Ю.Томіна:

– Понад десять років спільно працювали, тому хочу відмітити, що ми завжди орієнтувалися на перспективу, аби земельні угіддя використовувалися за цільовим призначенням. Особливістю діяльності Юрія Івановича на посаді начальника відділу Держкомзему у Чутівському районі є виважена політика земельного господарювання, аби підтримати місцевих землекористувачів, а не догоджати заїжджим латифундистам. Тож не дивно, що фермерських господарств у Чутівському районі найбільше в області та найменший рівень латифундизму.

Схвально відгукується про свого екс-керівника і його колишній заступник Алла Косик:

- Ввічливий, порядний керманич, трудолюбивий, розумний, вміє відстояти свою точку зору. За ним, як за кам’яною стіною. Не боявся відповідальності. Засмучувався, коли щось не вдавалося, але не полишав це питання, повертався до його вирішення при найменшій нагоді. Вніс великий вклад у земельну реформу в районі, у проведення розпаювання земель та створення фермерських господарств. Радію, що Юрій Іванович знову в строю, знову допомагає громаді.

Як керівник, Юрій Іванович завжди мав унікальну можливість і ніс при цьому величезну відповідальність за вирішення питань, від яких залежав ефективний розвиток ввіреної йому галузі. У його стилі керівництва завжди мала місце рівновага у використанні владних повноважень та відповідальність за прийняті рішення, завжди  ретельно обдумані і виважені. Грані його професіоналізму – мужність, оперативність, сумлінність рівномірно відшліфовувалися впродовж усього трудового життя. Тож цілком закономірно, що нещодавно він обійняв посаду заступника голови райдержадміністрації. З цього приводу колишній очільник району Михайло Хворост зазначив:

– Приємно було працювати з Юрієм Івановичем, обізнаним, фаховим. Продумана кадрова політика, вдало підібрані спеціалісти - все це працювало на результат. Вважаю, що на сьогодні у цій сфері повноважень, покладених на нього, кращого заступника не знайдеш.

Насамкінець від себе зазначу, що попрацювавши під керівництвом Ю.Томіна близько п’яти років, помітила, що про життя він знає не з вікна кабінету, бо завжди переймається нагальними потребами інших. Тому й вірю, що Юрій Іванович і надалі дбатиме про встановлення збалансованих відносин між державою і громадянами  та здійснить ще багато добрих справ. У цьому ж і є покликання керівника його рангу.

Оксана Мірошниченко.