Каталог статей

Яке це щастя - жити на рідній землі, віддавати їй свою турботу, відчувати, як гріє серце любов до неї! Можна забути про все на світі, милуючись блакитним небом, тендітними сходами, сонцеокими соняхами; слухаючи ранкову тишу, що змішується зі щебетом перших пташок, пливучи хвилями пшеничного моря. І прощальний крик журавлів, що відлітають у вирій… Іноді важко зрозуміти, звідки така любов до землі. Може вона приходить з молоком матері, чи з лагідними руками батька, з сонячним теплом щасливого дитинства, вірними друзями? Про це кожної весни себе запитує Михайло Миколайович Греков і не знаходить відповіді, але знає достеменно, що за любов та ласку земля віддячить щедрим урожаєм, поділиться своїм багатством так, щоб вистачило усім. Господарське ставлення до землі – його основне життєве кредо. Пройшов стежину у п’ятдесят літ. У хвилини відпочинку часто згадує дитинство. У звичайній радянській сім’ї всі трудились, прищеплювали любов до праці і дітям. Ріс як усі: школа, піонерія, комсомол. Був ватажком, умів гуртувати навколо себе молодь. З дитинства мав потяг до техніки, що і визначило подальшу долю. У 1977 році став працювати у колгоспі ім. Леніна, звідти його направили на навчання у Миргородське ПТУ. Після училища - служба в армійських лавах, згодом - знову сів за кермо трактора. Зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим працівником, тому у 1988 році його призначили бригадиром мехзагону, а ще через рік очолив тракторну бригаду. Працював і навчався. Отримував життєвий досвід, удосконалював свої професійні знання, вчився спілкуватися з людьми, а люди траплялися різні. Хтось підтримував, хтось намагався обдурити, хтось насміхався. Всяко було… Але розуміння відповідальності за доручену справу, впертість, потяг до знань, уміння відстоювати власну точку зору робили свою справу. Поступово прийшла повага як з боку колективу, так і керівництва колгоспу. Молодий спеціаліст умів відкинути непотріб, взяти від життя і накопичити те, що, на його думку, обов’язково знадобиться. Дякує долі за гарних вчителів: це і голова правління колгоспу ім. Леніна І.Ропавка, і його заступник М.Бойченко, у яких навчався сільськогосподарській справі, життєвій мудрості. З часом зрозумів, що уже і сам може поділитись набутими знаннями. Та неспокійна вдача прагнула більшого: довести щось собі самому, побачити результат своїх мрій наяву, чи дійсно стати ще ближчим до землі. Мабуть, то і була та сама любов до землі, і земля, відчуваючи це, вабила Михайла до себе своїм весняним різнобарв’ям, літнім теплом, осінніми щедротами, розміреним зимовим спокоєм. З роками усвідомив правильність свого вибору. Чи ж думав, що життя внесе свої корективи майже в кожну долю? Припинив своє існування Радянський Союз. Україна стала вільною. Почалися реформи у сільському господарстві. Не одна ніч пройшла в роздумах: «З чого почати і чи ж вийде? Чи вистачить того досвіду, що маю?» І ось 16 жовтня 1992 року одним з перших у районі Михайло Миколайович зареєстрував фермерське господарство. Почав з п’ятдесяти гектарів землі, що взяв у держави в оренду. Було важко, але десь бралися сили, і господарство потихеньку спиналось на ноги. З роками прибуло техніки, розширились землі за рахунок зданих в оренду паїв, поповнилось господарство спеціалістами. Зараз у ФГ «Греков» понад тисячу гектарів землі, чимало одиниць техніки, десятки працюючих. А значить - повірили йому люди. Віддали в його руки свою землю і не шкодують. Уже забулись єхидні посмішки великих спеціалістів, що звикли сидіти в кабінетах і вважати себе могутніми керівниками і хазяїнами землі, невіра в знання і сили простого механізатора. Все це минулося. У жовтні виповниться двадцять років з часу народження фермерського господарства «Греков». Зараз воно твердо стоїть на ногах, впевнено розвивається. Не тільки вирощуванням сільгоспкультур з використанням новітніх технологій займаються в господарстві, а й розвивають тваринництво. І одним з головних джерел натхнення для М.Грекова є люди. Він постійно дбає про жителів Новофедорівки, Червоного, де розташовані землі його господарства. «Давно б закрив тваринницькі ферми, - говорить М.Греков. - А люди? Де вони працюватимуть? Не буде роботи - пропаде село». Тож живе не лише любов’ю до землі, а вдячний і тим, хто працює на ній. Недаремно Михайло Миколайович уже друге скликання - депутат районної ради, а отже люди довірили йому опікуватися проблемами жителів району. Михайло Греков у постійних пошуках удосконалення свого господарства, має чимало планів на майбутнє. Тож нехай Господь дає здоров’я на їхню реалізацію, успіх супроводжує кожен задум, а у згуртованому колективі панують взаєморозуміння і повага до талановитого керівника.

 Л.Селіванова.